Парето-ефективність одним з важливих критеріїв порівняння результатів фун- кціонірованія

Одним з важливих критеріїв порівняння результатів фун- кціонірованія економіки є концепція ефектив- ності по Парето (Вільфредо Парето (1848-1923)).

Досягнення Парето-ефективного стану можливо лише в умовах досконалої конкуренції, коли суще- ствует заданий вектор цін, з яким погоджуються всі уча- стнікі економічних угод. Розрізняють Парето-ефектив- ність в обміні, коли в ході розподілу благ учасники обміну можуть підвищити свою корисність.

Парето-ефективність - розподіл благ, при ко-тором неможливо поліпшити чиєсь добробут без шкоди для добробуту іншої особи. Парето-ефектив- ве стан може бути досягнуто і у виробництві, і хтось скаже про ефективне розміщення ресурсів.

Парето-ефективне розміщення ресурсів - таке розміщення ресурсів, при якому не можна збільшити випуск одного товару, не скорочуючи випуск іншого.

Ідею ефективності по Парето легше зрозуміти, переформу- ліровать сказане в зворотному порядку: якщо можна знайти спо соб підвищити добробут деяких осіб без зниження бла госостоянія кого-небудь іншого, то такий розподіл являє- ся неефективним по Парето. Якщо ж такого поліпшення немає, то наявне розподіл було ефективно за Парето.

Всі точки кривої споживчих можливостей і кривої виробничих можливостей є Парето- ефективні стану з урахуванням умов здійснений- ної конкуренції.

Як вже було зазначено, в умовах ринку досконалої конкуренції виконуються три умови досягнення Парето-

• граничні норми заміщення для будь-яких пар благ рав- ни їх відносним цінами;

• граничні норми технологічного заміщення для лю- Бих пар ресурсів рівні їх відносним ринковими цінами;

• граничні норми заміщення в споживанні дорівнюють граничним нормам трансформації у виробництві.

Ці умови розкривають механізм роботи «невидимої руки ринку», яка при ідеальному конкурентному состоя- ванні призводить різні інтереси до спільним інтересам (уве- личение суспільного добробуту шляхом взаімовигод- них обмінів, оптимальне розміщення ресурсів, поліпшення структури випуску продукції).

Таким чином, гіпотеза А. Сміта отримала доказ у вигляді першої теореми тео- рії добробуту: стан конкурентного рівноваги є Парето-ефективним.

Друга теорема добробуту є зворотною: каж дое Парето-оптімал'ное стан є равновес- ним. Для доказу необхідно показати, що будь-якому Парето-оптимального стану відповідає система рав- новесних цін, що веде до встановлення загальної рівноваги.

Якщо перша теорема є в теорії добробуту методологічно вихідної, то друга теорема має велике практичне значення, особливо в області перераспределе- ня доходів і оподаткування.

Як зазначалося раніше, кожному з безлічі Парето-оп тімальних станів відповідає свій вектор рівноважних цін. Тому, якщо одне з Парето-оптимальних станів не задовольняє суспільство, наприклад, внаслідок високої степе- ні нерівності (Парето-оптимум відповідає за ефективне, але не обов'язково справедливий розподіл ресурсів), то мож можения перехід шляхом перерозподілу добробуту між- ду індивідами до іншого стану, яке також виявиться рівноважним.

Отже, з другої теореми випливає висновок про можливість раз-ділового рішення в умовах досконалої конкуренції двох проблем: ефективного розподілу обмежених ресурсів і перерозподілу добробуту між індивідами.