Студентська робота:
Безруцкого А.Н. 5 курс ФВМ
Останнім часом ветеринарними лікарями відзначається зростання захворюваності собак і, в меншій мірі, кішок вірусним папіломатозом, особливо в оральної формі. Хоча папіломи відносяться до доброякісних новоутворень, і часто захворювання закінчується спонтанним одужанням, пошук ефективних терапевтичних засобів і оперативних методів залишається актуальним завданням.
По-перше, захворювання часто протікає в латентній формі, і носій вірусів являє істотну загрозу для інших собак. По-друге, при пошкодженні тваринам папіломи розвивається кровотеча, що ускладнюється вторинною інфекцією. По-третє, просте оперативне видалення папілом не приводить до лікування, а навпаки, часто провокує бурхливий ріст пухлин. Нарешті, відомі випадки, коли папіломи зазнають злоякісну трансформацію, перероджуючись в плоскоклітинний рак.
У даній роботі представлений огляд наявної літератури з проблеми папилломатоза собак і кішок, а також знайомство з власним досвідом лікування. Дана характеристика збудників інфекції - ДНК-містять невеликих безоболочечних вірусів з сем. Papovaviridae - і представлені перші знімки вірусів в електронний мікроскоп і наочні сучасні моделі. Вперше вірус цієї групи був описаний в 1933 році Shape, який виявив у американського кролика прічін¬ний фактор, що викликає свербіж папилломатоз. У 1969 році Watrach вперше дав структурну характеристику вірусу папіломи у собак. Починаючи з середини 1980-х років спостерігається підвищений інтерес до іссле¬дованію вірусів папіломи.
Гістологічне дослідження папіломи дозволяє виявити структурну неоднорідність: виділяють соединительнотканную основу, дермальнийсосочки, часто згладжені, епітеліальний шар і шар кератозу. Місцями в міжклітинних проміжках визначаються дрібногранулярна освіти слабобазофільне забарвлення. Клітини багаторядного базального шару, як правило, відрізняються поліморфізмом, зустрічаються двохядерні клітини і ядра великих розмір. Мітотична активність підвищена, відзначаються патологічні мітози. Базальна мембрана не скрізь чітко виражена, іноді розмита клітинами інфільтрату. Строма в усіх випадках різко набрякла, відзначені проліферація судин і запальна реакція, виражена в різному ступені. Запальні інфільтрати лимфоцитарного характеру з домішкою нейтрофільних і еозинофільних гранулоцитів. У деяких випадках виявляються групи плазматичних клітин.
При розподілі заражених клітин базального шару епітелію геном вірусу передається в дочірню клітину. Після зараження, вірус посилює проліферацію клітин, викликаючи розростання епітелію і поява новоутворень (продуктивна стадія). Час, що проходить від моменту первинного інфікування до стадії клінічних проявів, може варіювати і визначається, головним чином, титром інфекційних частинок. Низький титр, як правило, призводить до формування латентної інфекції (носійство). У роботі представлений сучасний методи дослідження папілом - томографія - і дано порівняння томограми зроговілому і незроговілий папіломи з їх гістосрезамі.
Основне місце в роботі приділено розгляду клінічних випадків папилломатоза за фотознімками з власної практики, а також люб'язно наданих колегами і знайдених в спеціальній літературі.
Шкіра і підшкірна клітковина є найбільш частим місцем утворення пухлин у собак (близько 30%) і другим за частотою - у кішок (близько 20%). Пухлини шкіри у собак значно різноманітніші. Однак, якщо у них приблизно 50% пухлин доброякісні, то у кішок злоякісні пухлини зустрічаються в три рази частіше доброякісних. До епітеліальних пухлин відносяться папіломи, базальноклітинний рак (базаліома, базально-клітинна карцинома), плоскоклітинний рак.
Часто папіломи схожі на інші неопластические освіти шкіри і слизових, і в роботі представлені клінічні приклади базаліом, аденом сальних, потових і параанальних залоз, гістіоцити, пухлин огрядних клітин, фібром, ліпом, меланом, церуміном і плокроклеточного раку, з метою їх диференціальної діагностики від папілом.
Прояви папилломатоза також різноманітні і розрізняють кілька форм.
Шкірна екзофітна папілома виникає у старею¬щіх собак і найбільш поширена у псів. Дослідження передачі захворювання показали відміну бородавок від оральної папіломи у собак. Бувають одиночними або множинними і виникають головним чином в облас¬ті голови, повік і лап. Вони мають вигляд білих, рожевих або пігментованих (коричневих або чорних), гладких або кератозних поразок, на ніжці або на зразок цвітної капусти. При мікроскопічному дослідженні в шкірних папіломах видно виразна епітеліальна проліферація на численних тонких фіброваскулярних ніжках-стеблинках. При регресії папіломи стають темно-червоними і м'якими.
Шкірна перехідно-клітинна (інвертована) папілома є мало поширеним поразкою. Такі пухлини зазвичай локалізуються на вентральній поверх¬ності живота і в області ошонкі. Поразки бувають поодинокими або множинними і представляють со¬бой злегка підняті тверді новоутворення, по¬критие шкірою, з отвором посередині, які виходять на поверхню шкіри. Світлова мікроскопія показує під рівнем здорового епідермісу наявність інвертіро¬ванной структури у вигляді колби. Інвертованим па¬пілломам у собак властива спонтанна регресія.
Генітальна папілома у собак є венеричною інфекцією і зустрічається рідко.
Пігментовані бляшки, що викликаються папіломавірусом мають місце у деяких мопсів і цвергшнауцерів в ранній період статевого дозрівання, з часом вони прогресують і ніколи не пропадають, навіть якщо хвора собака в минулому не піддавалася дії бактерій, грибків і інших вірусних інфекцій. Поразки є численні, вкриті лусочками, сильно пігментовані плями і бляшки, які зазвичай рас¬полагаются на вентральній частині шиї, тулубі та сред¬ней частини стегон. Є повідомлення про переродження цих папілом в плоскоклітинний рак. Дане захворювання екві¬валентно веррукозной епідермальній дисплазії у людей.
У кішок папіломи виникають часто на внутрішній поверхні вушних раковин.
Пошуки ефективного лікування папіломатозу окази¬валісь невдалими через відсутність необхідних зна¬ній. В різний час в нашій країні застосовували місцево сік чистотілу, нашатирний спирт, дерматол, каломель, ляпіс, азотну, молочну, саліцилову, оцтову і хромовую кислоту, формалін, йод, присипку Pulvis Herbae Sabinae, з фізіотерапії - фензеновкій метод. Позитивний результат відзначали при в / в введенні 0,5% -ного розчину новокаїну в дозі 1 мл / кг маси трикратно з інтервалом в 3 дня, в / в введенні пентоксифиллина 1,5 мг / кг (1% -ного розчину на 0,9 % -ному NaCl), тканинної терапії 2-3 ін'єкції з інтервалом 7-10 днів, використанні аутогемовакцін, в / в введенні суспензії з аутопапіллом на фізіологічному розчині з антибіотиком, інфільтрації 0,25-0,5% -ним розчином новокаїну окремих великих бородавок 1-3-кратно, інфільтрації їх спирт-ефірною сумішшю по 0,5-1 мл і т. д.
На сучасному етапі розвитку науки і практики найбільш ефективним є поєднання хірургічних і консервативних методів.
Хірургічне лікування часто застосовується при одиночних папіломах. При цьому проводиться висічення тупим мето¬дом, кюретаж і електроіссеченіе. Слід дотримуватися осто¬рожность при хірургічному вплив, щоб умень¬шіть ризик потрапляння вірусних частинок в хірургічний ділянку. Тварина найближчим часом після операції сле¬дует ретельно оглянути на наявність можливих после¬операціонних ускладнень. Для оцінки результатів опера¬ціі має пройти принаймні 90 днів. Використовуються і новітні методи - діатермокоагуляція, електрокоагуляція, кріодеструкція, радіохірургія, лазеротерапія, хімічна коагуляція (солкодерм і солковагин) і ін.
Кріотерапія ефективно знижує температуру і уро¬вень метаболізму в пошкодженої тканини. Це найбільш поширений вид лікування новоутворень у лю¬дей. Заморожування рідким азотом або твердим СО2 (сухим льодом) часто використовується при лікуванні сильно кератінізірованних шкірних наростів. Удовлетворі¬тельние результати були отримані при аплікації ват¬ного тампона, змоченого в рідкому азоті. Такий тампон робиться шляхом вільного обмотування шматочка вати вручну навколо одного з кінців невеликого аппліка¬тора. Лікування повторюють принаймні через кожні 3 тижні, так як більш тривалі інтервали менше еф¬фектівни. Це стимулює розвиток імунної реак¬ціі. Головним недоліком заморожування є хворобливість процедури. Кріотерапія є еф¬фектівним лікуванням при шкірних наростах у собак, особливо пухлин на очних століттях і кон'юнктиві очного яблука, а також додатковим лікуванням по¬сле хірургічної ексцизії плоскоклітинного раку.
Лазерна терапія. З 02-лазер утворює інфрачервоне випромінювання, невидиме для ока, яке сильно поглинається водою. Лазер хороший хірургічним скальпелем, особливо в операціях на поверхні шкіри. З 02-лазер є ефективним при знищенні деяких складних папіл¬лом у людей, але викликає сильний біль після операції, рубці і тимчасову втрату функцій. Фотодинамічна терапія є сравні¬тельно новим видом лікування, яке застосовується при разліч¬них видах шкірних злоякісних пухлин у тварин. Даний метод полягає в парентеральномувведенні світлочутливого з'єднання, після чого проводиться активація цього з'єднання за допомогою лазерно¬го випромінювання. Це призводить в рух серію фізіче¬скіх і хімічних подій, в результаті чого образуют¬ся кисневі радикали. Для цього застосовуються дві лазерні системи - лазер, який діє на золотом іс¬пареніі, і лазер на основі забарвленого аргону. Фотодинамічна терапія еф¬фектівна при деяких пухлинах, в тому числі проводилася при плоскоклітинному раку у собак.
Антиметаболіти-цитостатики (подофиллин, Теніпозід, подофіллотоксін, 5-фторурацил, вінкристин, ціклофосфомід, доксорубіцин, блеоміцин). Використання таких коштів виправдано в важких випадках, коли папіломи розсмоктується більше 5 місяців. Застосування ретиноїдів - відносно новий методом лікування. Ретиноїди містять активний вітамін А і сприяють десквамації гіперкератозной шкіри і нор¬малізаціі порушеною проліферативної активності. Етретінат є синтетичним ретиноид, який допомагає при лікуванні собак з ураженнями шкіри.
Імунотерапія. Аутогенні вакцини застосовуються спеціально для лікування новоутворень на слизових оболонках у лю¬дей і собак. Було доведено, що системне введення інактивованої формаліном вакцини оральної папіломи у собак захищає від зараження слизисто-оральним папіломавірусом у собак Крім того, вакцинація має велике значення в захисті від освіти плоскоклітинного раку у собак, інфікованих оральним папіломавірусом.
Антивірусна терапія. Використання α- і γ-інтерферонів надає антивірусне, антипроліферативну та імуномодулюючу дію. У ісследова¬ніях in vitro було доведено, що інтерферон зменшує число геномів вірусу папіломи в мишачих клітинах трансформованих за допомогою BPV-1. Введення ін¬терферона всередину поразок і парентерально оказива¬ло ефективну дію при лікуванні людей. При фармакокорекції папилломатоза добре зарекомендував себе препарат циклоферон. Крім того, в медицині і ветеринарії є досвід застосування інших противірусних засобів: ізопринозин, бонафтона, оксоліну, теброфена, ріодоксол, ферезолом.
Хороші результати були відзначені мною після застосування панавір. Це високоефективний вітчизняний противірусний препарат рослинного походження (екстракт з паростків картоплі), використовувався для лікування множинного шкірного і орального папіломатозу у собак. Після курсу лікування (в / в 2 мл 0,01% р-ра 1 р / д 7 днів або ректально - 1 супозиторій 2 р / д 7 днів, повторити курс можна через місяць) припинилося зростання старих папілом, поява нових, дрібні пухлини віддалилися самі собою. Використання панавір також профілактувати рецидиви інфекції.