Чудо на твоїй долоні -
Лінії, безмовною правди нитка,
А в очах той голод, що не сховає
Твоє желанье жертву наздогнати
Навіщо продовжувати, скажи, гадати?
Як розрізнити, коли
Пора піти, а коли лише чекати?
Що хоче "завтра" від мене?
Чи важливо те, що бачу я,
Раз гру не я веду?
Де ж нам провести межу?
Де, скажи, провести межу?
На вулиці танок тіні і вогнів
Візерунок малює невідомих рядків,
І тягне самотність до землі,
Як птицю клітина, що скував замок
Так, може, нам влитися в маскарад?
Поки не загинуло все,
Поки любов не знала пристрасті пекло,
Що хоче "завтра" від мене?
Чи важливо те, що бачу я,
Якщо не мені вести гру,
Де ж нам провести межу?
Що хоче "завтра" від мене?
Чи важливо те, що бачу я,
Раз немов в шорах все йдуть?
Де ж нам провести межу?
Де, скажи, провести межу?
Де прохолодний бриз,
Зелень поля і
Де рук мами теплота,
Де безстрашність батька?
Сонця згасне світло,
Спить воно в святій землі
Разом з осені листям,
З тим, хто не знайомий з бідою
Навіщо продовжувати, скажи, гадати?
Як розрізнити, коли
Пора піти, а коли лише чекати?
Що хоче "завтра" від мене?
Чи важливо те, що бачу я,
Раз гру не я веду?
Де ж нам провести межу?
Де, скажи, провести межу?
На твоїй долоні нескінченне чудо:
Лінії, беззвучно говорять істину.
В твоїх очах причаїлося невгамовний голод,
Вже шукає жертву, щоб наздогнати її.
Так чому ми продовжуємо цю шараду?
І як нам відрізнити час, коли потрібно йти,
Від того, коли потрібно чекати?
Що хоче від мене завтрашній день?
Яке має значення, що я бачу?
Якщо моя мета недосяжна,
Скажи мені, де нам провести межу.
Скажи, де нам провести межу.
Танець вогнів і тіней на вулиці
Створює поезію, якій ніхто ніколи не чув.
Тяжкість самотності настає тобі на п'яти,
Клітка вже оточила птицю.
Так чому б нам не приєднатися до маскараду,
Поки все не розійшлися,
Поки наша любов не стала жадібної?
Що хоче від мене завтрашній день?
Яке має значення, що я бачу?
Якщо я не можу вибрати свою мету,
Скажи мені, де нам провести межу?
Що хоче від мене завтрашній день?
Яке має значення, що я бачу?
Якщо всі ми ходимо за завісою,
Скажи мені, де нам провести межу.
Скажи мені, де нам провести межу.
Де прохолодний вітер?
Де нев'януче поле?
Де розпростерті обійми моєї матері?
Де лева серце мого батька?
Неначе сонце зайшло.
Спить зараз в священній землі
З коричневими листям осені,
З тим, хто ніколи не засмучується.
Так чому ми продовжуємо цю шараду?
І як нам відрізнити час, коли потрібно йти,
Від того, коли потрібно чекати?
Що хоче від мене завтрашній день?
Яке має значення, що я бачу?
Якщо я не можу вибрати свою мету,
Скажи мені, де нам провести межу?
Що б не хотів від мене завтрашній день,
Принаймні я тут, по крайней мере я вільний,
Вільний зробити вибір бачити мені знак.
Це моя риса.