Останній день старого кота

Відчув старий кіт бездомний,

Трущобнік у семи дворах,
Що жити йому зовсім недовго:
Наспів час помирати.

Відчув по-котячому точно,
Але перед тим, як йти,
Вирішив в місцях рідних чуточек,
Минуле згадавши, побродити.

Хотів спершу залізти на дах,
Де влітку славно засмагав,
Але швидко це визнав зайвим,
Адже сил б багато втратив.

Зайшов в обійми підвалу,
Де знаходив взимку тепло.
Він тут одного разу навіть плавав -
Трубу раптово прорвало.

А далі посидів на лавці,
Дивлячись задумливо кругом.
Не раз на ній дрімав він солодко,
Сопучи в мовчанні нічному.

Он там колись врятував дитину
Від збожеволілого пса,
А міг би втекти в бік
І був тоді цілей б сам.

Он там, безмірно приловчившись,
Ворону нахабну зловив,
А там ніяково відзначився -
На дядька з яблуні впав.

А тут його годували часто,
Але, правда, кинули годувати,
Неначе іншому був спочатку,
Так перестав їм після бути.

Кот зістрибнув з лавки обережно
І зашкутильгав, хвостом махнув,
Туди, куди йдуть кішки,
У нас невідому країну.

Гралися на майданчиках діти,
Базікали мами про своє,
А він, у останній день на світлі,
Останнім вражаючі днем.

І не шкодуючи про вчорашній,
Лише гірко про одне шкодував,
Що на землі котом домашнім
За життя так стати і не встиг.