Страхові організації відносяться до страховиків. які відповідно до ст.8 Закону є юридичними особами, створеними відповідно до законодавства Російської Федерації для здійснення страхування, перестрахування, взаємного страхування і отримали ліцензії у встановленому цим Законом порядку. До страховиків крім страхових організацій відносяться також товариства взаємного страхування (ст.7 Закону).
Страхові організації, товариства взаємного страхування, страхові брокери і страхові актуарії є суб'єктами страхового справи. Їх діяльність підлягає ліцензуванню, за винятком діяльності страхових актуаріїв, які підлягають атестації. Відомості про суб'єктів страхової справи підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру суб'єктів страхової справи в порядку, встановленому органом страхового нагляду.
Страхові організації є комерційними організаціями з винятковою правоздатністю. тому діяльність по здійсненню страхування і перестрахування виключає інші види підприємницької діяльності (виробничу, торгово-посередницьку, банківську), за винятками, встановленими законом. Так, при здійсненні страхування життя страховик має право надати страхувальникові - фізичній особі позику в межах страхового резерву, сформованого за договором страхування, укладеним на строк не менше п'яти років.
Законом встановлені певні обмеження на участь іноземного капіталу в російських страхових компаніях. см. п.3-4 ст.6 Закону.
Закон встановлює гарантії забезпечення фінансової стійкості страховиків (гл.III). Такими гарантіями є (1) економічно обґрунтовані страхові тарифи; (2) страхові резерви, достатні для виконання зобов'язань за договорами страхування, співстрахування, перестрахування, взаємного страхування; (3) власні кошти; (4) перестрахування.
(1) Страховий тариф - ставка страхової премії з одиниці страхової суми з урахуванням об'єкта страхування і характеру страхового ризику. Розрахунок економічно обґрунтованих страхових тарифів здійснюють страхові актуарії (див. Ст.8.1 Закону)
(3) Власні кошти страховиків (за винятком товариств взаємного страхування, які здійснюють страхування виключно своїх членів) включають в себе статутний капітал, резервний капітал, додатковий капітал, нерозподілений прибуток.
Страховики повинні володіти повністю сплаченим статутним капіталом. Мінімальний розмір статутного капіталу страховика визначається на основі базового розміру його статутного капіталу, рівного 30 мільйонам рублів, і таких коефіцієнтів: 1, 2, 4 (визначається в залежності від видів страхування - п.3 ст.25 Закону). Зміна мінімального розміру статутного капіталу страховика допускається тільки федеральним законом не частіше ніж один раз на два роки при обов'язковому встановленні перехідного періоду.
Внесення до статутного капіталу позикових коштів і знаходиться в заставі майна не допускається.
Страхові резерви і власні кошти страховика повинні бути забезпечені активами, відповідними вимогам диверсифікації, ліквідності, зворотності і прибутковості.
(4) Перестрахування - діяльність по захисту одним страховиком (перестрахувальником) майнових інтересів іншого страховика (перестраховика), пов'язаних з прийнятим останнім за договором страхування (основному договору) зобов'язань по страховій виплаті. Перестрахування здійснюється на підставі договору перестрахування, укладеного між страховиком і перестрахувальником відповідно до вимог цивільного законодавства.
Сфера діяльності страхових організацій - здійснення страхування, співстрахування та перестрахування.
Страховики здійснюють оцінку страхового ризику, отримують страхові премії (страхові внески), формують страхові резерви, інвестують активи, визначають розмір збитків або шкоди, виробляють страхові виплати, здійснюють інші пов'язані з виконанням зобов'язань за договором страхування дії.
Страховики мають право здійснювати або тільки страхування об'єктів особистого страхування, передбачених пунктом 1 статті 4 Закону, або тільки страхування об'єктів майнового і особистого страхування, передбачених відповідно пунктом 2 та підпунктом 2 пункту 1 статті 4 Закону.
Ліцензування діяльності суб'єктів страхової справи є елементом страхового нагляду. здійснюваного ФССН. Страховий нагляд включає також контроль за дотриманням страхового законодавства, в тому числі шляхом проведення на місцях перевірок діяльності суб'єктів страхової справи, і достовірності представленої ним звітності, а також за забезпеченням страховиками їх фінансової стійкості і платоспроможності.
Суб'єкти страхової справи зобов'язані:
подавати встановлену звітність про свою діяльність, інформацію про своє фінансове становище; дотримуватися вимог страхового законодавства та виконувати приписи органу страхового нагляду про усунення порушень страхового законодавства; представляти за запитами органу страхового нагляду інформацію, необхідну для здійснення ним страхового нагляду (за винятком інформації, що становить банківську таємницю).