Особливості медико-соціальної реабілітації громадян похилого віку в стаціонарних установах

- переважання громадян похилого віку (56,9%), разом з довгожителями вони становлять 63,2%;

- важкий стан здоров'я (в середньому у кожного мешканця виявлено понад 7 хвороб);

- обмежена здатність до самообслуговування; нездатні і частково себе обслуговують складають 62,3% проживають;

- обмежена здатність до пересування і здійснюють рухову активність в межах палати, становлять 44,6% контингент будинків - інтернатів;

- зміни психіки в літньому віці проявляються в порушеннях пам'яті на нові події при збереженні відтворення даних, в розладах уваги (відволікання, нестійкість), в уповільненні темпу розумових процесів, в порушеннях емоційної сфери, в зниженні здатності до хронологічної та просторової орієнтуванні; в порушеннях моторики (темп, плавність, точність, координація);

- зміни особистості, характерні для похилого віку, виявлені полярні, що контрастують риси: підвищена сугестивність, співіснують з ригідністю, виражена сензитивність з наростанням черствості, емоційної «сухості».

Навіть в високо організованих установах не вдається уникнути особливостей середовища:

- обмежені можливості зайнятості;

- монотонний спосіб життя;

- обмеженість життєвого простору;

- недолік побутового комфорту;

- психологічна несумісність проживають;

- залежність від оточуючих;

- формальне ставлення персоналу.

Початковий період проживання літніх людей в будинку - інтернаті складається з трьох основних етапів:

-надходження і перебування в приймально - карантинному відділенні;

розселення на постійне місце проживання;

період перших шести місяців проживання.

- компактність проживання, що · сприяє індивідуальному та диференційованому підходу до клієнтів;

- монотонний спосіб життя;

- обмеженість зв'язків із зовнішнім світом;

- скупченість, недостатність життєвого простору;

- залежність від персоналу;

- обмежені можливості зайнятості;

Рішення даної задачі можливе через:

3) розвиток рухової активності клієнтів (самообслуговування, посильна трудова зайнятість, відновлення втрачених навичок);

4) об'єднання людей похилого віку та інвалідів, які бажають спілкуватися,

які вміють і бажають поділитися своїми знаннями, вміннями;

5) пошук можливостей отримати заряд бадьорості, натхнення, настрій на подолання побутових труднощів, направити свої знання, досвід на користь людям, які її потребують допомоги;

6) формування груп само- та взаємодопомоги.

· Різновікова робота (має на увазі індивідуальні або групові заняття, як з молодими інвалідами, так і з людьми похилого віку);

· Групова робота з елементами індивідуальної (до методів групової роботи з даного напряму належать: усні методи (бесіди, лекції, диспути, дискусії); метод пізнання життя через художні образи літератури і мистецтва; спостереження, опитування, анкетування).

- матеріально-технічна база закладу.

Говорячи про якість життя громадян похилого віку та інвалідів в наших установах, необхідно відзначити, що вона безпосередньо залежить від кадрового забезпечення, від ступеня зацікавленості фахівців у результатах роботи і професійної підготовки персоналу.

В першу чергу, розглянемо Кадрове забезпечення наших установ.

Підвищення кваліфікації персоналу в установах, як правило, організовано за двома напрямками:

Схожі статті