- переважання громадян похилого віку (56,9%), разом з довгожителями вони становлять 63,2%;
- важкий стан здоров'я (в середньому у кожного мешканця виявлено понад 7 хвороб);
- обмежена здатність до самообслуговування; нездатні і частково себе обслуговують складають 62,3% проживають;
- обмежена здатність до пересування і здійснюють рухову активність в межах палати, становлять 44,6% контингент будинків - інтернатів;
- зміни психіки в літньому віці проявляються в порушеннях пам'яті на нові події при збереженні відтворення даних, в розладах уваги (відволікання, нестійкість), в уповільненні темпу розумових процесів, в порушеннях емоційної сфери, в зниженні здатності до хронологічної та просторової орієнтуванні; в порушеннях моторики (темп, плавність, точність, координація);
- зміни особистості, характерні для похилого віку, виявлені полярні, що контрастують риси: підвищена сугестивність, співіснують з ригідністю, виражена сензитивність з наростанням черствості, емоційної «сухості».
Навіть в високо організованих установах не вдається уникнути особливостей середовища:
- обмежені можливості зайнятості;
- монотонний спосіб життя;
- обмеженість життєвого простору;
- недолік побутового комфорту;
- психологічна несумісність проживають;
- залежність від оточуючих;
- формальне ставлення персоналу.
Початковий період проживання літніх людей в будинку - інтернаті складається з трьох основних етапів:
-надходження і перебування в приймально - карантинному відділенні;
розселення на постійне місце проживання;
період перших шести місяців проживання.
- компактність проживання, що · сприяє індивідуальному та диференційованому підходу до клієнтів;
- монотонний спосіб життя;
- обмеженість зв'язків із зовнішнім світом;
- скупченість, недостатність життєвого простору;
- залежність від персоналу;
- обмежені можливості зайнятості;
Рішення даної задачі можливе через:
3) розвиток рухової активності клієнтів (самообслуговування, посильна трудова зайнятість, відновлення втрачених навичок);
4) об'єднання людей похилого віку та інвалідів, які бажають спілкуватися,
які вміють і бажають поділитися своїми знаннями, вміннями;
5) пошук можливостей отримати заряд бадьорості, натхнення, настрій на подолання побутових труднощів, направити свої знання, досвід на користь людям, які її потребують допомоги;
6) формування груп само- та взаємодопомоги.
· Різновікова робота (має на увазі індивідуальні або групові заняття, як з молодими інвалідами, так і з людьми похилого віку);
· Групова робота з елементами індивідуальної (до методів групової роботи з даного напряму належать: усні методи (бесіди, лекції, диспути, дискусії); метод пізнання життя через художні образи літератури і мистецтва; спостереження, опитування, анкетування).
- матеріально-технічна база закладу.
Говорячи про якість життя громадян похилого віку та інвалідів в наших установах, необхідно відзначити, що вона безпосередньо залежить від кадрового забезпечення, від ступеня зацікавленості фахівців у результатах роботи і професійної підготовки персоналу.
В першу чергу, розглянемо Кадрове забезпечення наших установ.
Підвищення кваліфікації персоналу в установах, як правило, організовано за двома напрямками: