Особливості активного, пасивного, потенційного словникових запасів
Активний (продуктивний) словниковий запас становить ядро тієї лексики, якої необхідно опанувати в середній школі. Це найбільш поширені, комунікативно значущі слова, що вживаються в стандартних ситуаціях спілкування. Робота з активним словниковим запасом вимагає найпильнішої уваги в зв'язку з необхідністю виробити навик, довести процес відтворення лексики в потрібних ситуаціях до автоматизму.
Робота з пасивним лексичного запасом не вимагає такої кількості вправ, так як завдання учнів полягає тільки в розпізнаванні, розумінні слів пасивного мінімуму в рецептивних видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання). Передумовою успішності оволодіння пасивної лексикою є її логічна організація. Запам'ятовування матеріалу, який піддається активним логічним операціям, згрупований за певними принципами, значно полегшено. Лексику слід групувати за різними принципами, і угруповання ці перехрещуються, що також сприяє повторюваності лексичних одиниць [16, с. 26]. Робота з пасивним словниковим запасом також передбачає ознайомлення з мовними знаннями, правилами функціонування лексичних одиниць.
Наукою встановлено, що активний мінімум з іноземної мови повинен бути в 2,5 - 3 рази менше пасивного, до якого він входить як ядро [17, с. 33]. Однак в існуючій навчальній програмі з іноземних мов для ХI - ХII класів (базовий рівень) ця пропорція не дотримується: вимоги для продуктивного лексичного мінімуму включають 1100 лексичних одиниць, для рецептивного - 700 [10, с. 9].
На особливу увагу заслуговують критерії відбору продуктивної і рецептивної лексики для вивчення. Н.І. Гез пропонує використовувати такий вихідний статистичний показник, як вжиткового слова. Це властивість слова зустрічатися в якомусь кількості джерел з певною частотою. Вжиткового включає в себе частоту і поширеність як два рівноцінних компонента одного показника цінності слова. Застосування тільки принципу частотності дає достовірні результати лише в межах першої тисячі найбільш частотних слів, а принцип поширеності вказує на регулярність появи слова, а не на його питома вага в сукупності досліджуваних джерел.
При відборі лексики слід враховувати також лінгвістичні принципи:
1) принцип сполучуваності, згідно з яким цінність лексики визначається в залежності від її здатності поєднуватися з іншими словами: чим вище ця здатність, тим більш привабливим для вивчення є слово;
2) принцип стилістичної необмеженості;
3) принцип семантичної цінності: відбираються слова повинні висловлювати найважливіші поняття по тій тематиці, з якою зустрічається учень, вивчаючи іноземну мову;
4) принцип словотворчої цінності: в словник-мінімум включаються лише найбільш продуктивні в словотвірному відношенні слова, від яких за допомогою афіксів можна утворити найбільшу кількість інших слів. Облік цього принципу створює передумови для мовної здогадки і самостійної семантизації;
5) принцип багатозначності слова: розвинена семантична структура слова є ознакою його вживаності, актуальності на даному етапі розвитку мови.
Одним з критеріїв відбору лексики для активного і пасивного словника є виключення потенційного словникового запасу [6, с. 296], так як тут на перший план висувається не запам'ятовування слів, а оволодіння прийомами розпізнавання і самостійної семантизації мотивованих лексичних одиниць.
Потенційний словник - це слова, які ще не зустрічалися в мовному досвіді учнів, але можуть бути зрозумілі ними на основі мовної здогадки. До потенційному словником відноситься та частина вмотивованою лексики, яка піддається самостійної семантизації: похідні та складні слова, значення яких можна вивести зі значення їх компонентів; слова, значення яких виводиться з конверсії; нові значення відомих слів, в тому числі переносні і образні значення; інтернаціональні слова, значення яких збігаються зі значеннями в рідній мові; словосполучення, значення яких можна вивести із суми значень їх компонентів.
При віднесення лексики до потенційного словника важливо враховувати критерій виводимості [18, с. 130]. Виходячи з цього критерію, до потенційного словника можуть бути віднесені лише ті слова, значення яких можуть бути самостійно, обґрунтовано і закономірно розкриті читає в процесі сприйняття. Щоб належати з потенційному словником школярів, слово, на думку С.Е.Победінской, має бути: 1) похідним; 2) освіченим від знайомої учням основи і пов'язаним з нею по кореню і змістом; 3) освіченим знайомим учням способом [19, с. 94]. Ці критерії обумовлюють чітке структурне членування слова і виразність, прозорість семантичних відносин між компонентами. Наприклад, слова homeless, colourless, fruitless можуть бути самостійно семантизировать учнями, так як мають прозору словообразовательную структуру.
У той же час такі похідні слова, як solution, destruction, additive, descriptive etc, правомірно розглядати як не виводяться, оскільки компоненти цих слів не чітко позначені. не мають повної відповідності з виробляє основою (to solve, to destroy, to add, to describe).
Неправомірно відносити до потенційного словника також такі созначения похідних слів, як bookless "безграмотний", topless "найвищий", так як встановлення семантичних відносин між компонентами похідного слова утруднено і не дозволяє прийти до адекватного розкриття його значення.
До потенційному словником можуть бути віднесені слова, співвіднесені з конверсії, в яких значення одного з компонентів конвертованій пари може бути достатньою основою для закономірного розкриття значення іншого компонента (a change - to change, a rest - to rest). Однак значення таких дієслів, як to coat "фарбувати", to foot "пританцьовувати" не можуть бути закономірно розкриті при співвіднесенні з відповідними іменниками.
Згідно з критерієм виводимості, до потенційного словника відносяться такі значення багатозначних слів, в яких семантичні зв'язки між вихідним і даними созначения мають закономірний і виражений характер. Наприклад, знаючи значення слова a head, що говорить може зрозуміти такі созначения, як a head of the nail, a head of the bolt, a head of the comet. При цьому важливу роль відіграє наявність у рідній мові відповідних семантичних зв'язків між значеннями слова (пор. В російській головка цвяха, голова комети).
Розпізнавання потенційної лексики тісно пов'язане з поняттям мовної здогадки. У сучасній методиці здогад характеризується як "складний психологічний процес, заснований на механізмі імовірнісного прогнозування і ймовірнісної ретроспекції, що спираються на мовної, мовної та практичний досвід читають".
Дослідники виділяють три групи підказок мовної здогадки: внутрімовні, міжмовні і позамовні [21, с. 183-187]. Внутрішньомовних підказка пов'язана з граматичним оформленням, словотворчої структурою слова, закономірностями переосмислення багатозначних слів. Міжмовна підказка міститься в інтернаціоналізм, повних і часткових кальках. Позамовних підказка заснована на знанні фактів, відображених в тексті, на попередньому досвіді читає або слухає. Позамовних підказка може реалізуватися як на основі малого контексту (сам сприймається матеріал), так і на основі великого контексту (загальний розвиток, минулий досвід читача або слухача, його знання предмета, розуміння конкретної ситуації).
Типи підказок можна співвіднести з існуючими в методичній літературі поняттями контекстуальної і мовної здогадки [20, с. 134]. Однак нам здається необхідним звернути увагу на те, що слова, які розпізнаються тільки на основі контекстуальної здогадки, не можуть бути віднесені до потенційної лексики, так як вони не є мотивованими. З іншого боку, мовна здогадка звіряється з контекстом. Тобто контекстуальна здогад грає велику роль в навчанні потенційної лексики, але вона актуалізується лише як допоміжний засіб, вирішальну роль відіграє ідентифікація слова на основі мовних закономірностей.
Хоча в основі здогадки лежать об'єктивні мовні закономірності, лінгвісти звертають увагу на такий аспект здогадки, як суб'єктивність, "ступінь впевненості" [21, с. 188]. Це пов'язано з тим, що сприйняття при прочитанні або прослуховуванні тексту може не збігтися з емпіричними даними.
Таким чином, при формуванні потенційного словника на перший план виступають лінгвістичні знання в області лексики: знання правил словотворення лексичних одиниць і їх сполучуваності; знання інтернаціональної лексики і так далі. Сам потенційний словник не підлягає запам'ятовуванню, вивчається методика впізнавання одиниць потенційного словника, прийоми визначення значення цих одиниць і деякі необхідні для цього лінгвістичні дані.
Старший етап школи - найбільш плідний етап для засвоєння потенційної лексики. З одного боку, на цьому етапі накопичено певний лексичний запас для ефективного користування мовної здогадкою. Можливість розуміння невивченою мовного матеріалу визначається попереднім досвідом учнів - чим більше досвід, тим вище їх потенційні можливості, можливості зрозуміти не вивчене явище. З іншого боку, в цей період активно формуються узагальнені способи орієнтування в смисловій структурі слова [22, с. 4], розвивається здатність до систематизації, узагальнення, відбувається пошук універсальних закономірностей. Для ефективного освоєння прийомів пізнання вмотивованою лексики повинна бути досить розвинена здатність до зіставлення одиниць рідної та іноземної мов на основі істотних ознак.
Потенційний словник - найважливіше джерело поповнення пасивного і активного словника: спочатку ми розпізнаємо слово в потоці мовлення, а потім запам'ятовуємо його. Запам'ятовування слів потенційного словникового запасу не вимагає великих зусиль, так як вони мотивовані, пов'язані з нашим попереднім досвідом.
Продуктивний і рецептивний словники припускають формування відповідних навичок. Необхідні умови сформованості продуктивних лексичних навичок:
- наявність в пам'яті мовця на рівні повного відтворення з високою готовністю копій лексичних одиниць і правил їх поєднання;
- миттєва правильна актуалізація цілих груп слів (а не кожного слова окремо) у мові [23, с. 19].
Крім того, необхідно правильно поєднувати нові слова з раніше засвоєними, володіти лексико-тематичними та лексико-смисловими асоціаціями, виконувати еквівалентні заміни, володіти механізмом поширення і скорочення пропозицій, володіти швидкою реакцією, пристосовуватися до індивідуальних особливостей мовця і так далі.
При оволодінні рецептивної лексикою формуються навички: ідентифікувати слова і словосполучення в тексті; розкривати значення слів на основі контексту і словотворчої структури; розрізняти подібні за звучанням і написанням слова; володіти механізмом рецептивного комбінування; користуватися прогнозуванням і так далі.
Необхідність формування різних навичок і вмінь обумовлює застосування різних методів і прийомів при оволодінні активним, пасивним і потенційним словником. Активний лексичний мінімум становить основу словникового запасу. Одним з найбільш ефективних при навчанні активної лексики є функціональний підхід, так як в цьому випадку кошти навчання адекватні його цілям. Для запам'ятовування одиниць пасивного лексичного запасу необхідна логічна організація і повторюваність лексики. Робота з потенційним словниковим запасом включає навчання прийомам розпізнавання та ідентифікації мотивованих лексичних одиниць, які піддаються самостійної семантизації на даному етапі навчання.