Основною відмінністю між погодинній і відрядній формами оплати праці є лежить в їх основі спосіб обліку витрат праці:
· При погодинній - облік відпрацьованого часу;
· При відрядній - облік кількість виробленої працівником продукції належної якості, або облік кількості виконаних працівником операцій.
За погодинною системою оплати праці заробітна плата працівника визначається відповідно до його кваліфікацією і кількістю відпрацьованого робочого часу. Така оплата праці визначається, як правило, в тих випадках, коли праця працівника неможливо нормувати або виконувані роботи не піддаються обгрунтованого обліку. Почасово оплачується праця керівного та адміністративно-господарського персоналу, чергового персоналу (слюсарі, сантехніки, електрики), робочих на ремонті і обслуговуванні машин і т.д.
Працівникам, праця яких оплачується почасово, встановлюється:
1) посадовий оклад (керівникам, службовцям, технічним виконай-телям) - розмір заробітної плати за повністю відпрацьований місяць;
2) тарифна ставка (робочим) - розмір заробітної плати за одиницю часу.
Погодинну оплату праці найбільш вигідно застосовувати, якщо:
· На підприємстві функціонують потокові або конвеєрні лінії;
· Функції робочого зводяться до спостереження і контролю за ходом технологічного процесу;
· Якість праці важливіше його кількості;
· Робота неоднорідна за своїм характером і нерегулярна по навантаженню;
· Збільшення випуску продукцій може призвести до браку або зниження її якості.
Відрядна форма оплати праці застосовується в тих випадках, коли є реальна можливість фіксувати кількісні показники результату праці і нормувати його шляхом встановлення норм виробітку, часу та ін.
При відрядній формі працю працівника оплачується за відрядними розцінками відповідно до кількості виробленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги).
Відрядну систему оплати праці на підприємстві найбільш доцільно застосовувати в наступних випадках:
· Можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;
· Застосування цієї системи не відіб'ється на якість продукції;
· Є значні замовлення на вироблену продукцію, а чисельність робітників обмежена;
· Існує гостра необхідність у збільшенні випуску продукції в цілому по підприємству.
До різновидів відрядної форми оплати праці належать:
Ø пряма відрядна - коли він оплата праці робітників підвищується в прямій залежності від кількості вироблених ними виробів і виконаних робіт з твердих відрядних розцінок, встановлених з урахуванням необхідної кваліфікації;
Ø акордна - суть полягає в тому, що розцінка встановлюється на весь обсяг підлягає виконанню робіт із зазначенням терміну їх виконання. Дана форма оплати праці отримала широке поширення, наприклад в будівництві, тобто характерною особливістю є необхідність виконати комплекс різних робіт на певну годину.
Ø побічно-відрядна - застосовується для підвищення продуктивності праці робітників, які обслуговують обладнання та робочі місця. Праця їх оплачується за непрямими відрядними розцінками з розрахунку кількості продукції, виробленої основними робітниками, яких вони обслуговують. [1, c.394]
3. Бестарифная система оплати праці.
При використанні безтарифної системи оплати праці заробіток працівника залежить від кінцевих результатів роботи підприємства в цілому, його структурного підрозділу, в якому він працює, і від обсягу коштів, що спрямовуються роботодавцем на оплату праці. Застосовувати таку систему в повній мірі можна тільки там, де є реальна можливість врахувати результати праці і де є умови для загальної зацікавленості і відповідального ставлення кожного члена колективу до роботи. В іншому випадку добре працюють страждатимуть від недбалого ставлення до справи недостатнього відповідальних працівників. Крім цього члени трудового колективу повинні добре знати один одного і довіряти своєму керівництву, оскільки доведеться багато вирішувати колективним способом, і потрібен єдиний настрій в колективі. Тому, як правило, подібну систему оплати праці застосовують у відносно невеликих колективах зі стійким складом працівників (не тільки робітників, а й керівників і фахівців). Успішне використання цієї системи пов'язано з тим, що в умовах переходу до ринку з'являється потреба у перегляді порядку формування фонду заробітної плати. Фонд оплати праці повинен залежати, перш за все, від обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг), який може змінюватися. Отже, може і коливатися величина фонду оплати праці. [1, c.403]
4. Змішані системи оплати праці.
В останні роки поряд з тарифною і безтарифної системами застосовуються так звані змішані системи оплати праці, що мають ознаки одночасно і тарифних і безтарифної систем.
До числа змішаних систем оплати праці можна віднести систему плаваючих окладів, комісійну форму оплати праці, дилерський механізм.
Система плаваючих окладів будується на тому, що за умови виконання завдання щодо випуску продукції в залежності від результатів праці працівників (зростання або зниження продуктивності праці, підвищення або зниження якості продукції (робіт, послуг), виконання або невиконання норм праці і т.д.) відбувається періодична коригування тарифної ставки (посадового окладу).
Існує безліч різновидів комісійної форми, загруз-вающих оплату праці працівників з результативністю їх діяльності. Вибір конкретного методу залежить від того, які цілі переслідує підприємство.
Наприклад, якщо фірма прагне до максимального збільшення загального обсягу продажів, то, як правило, комісійні встановлюються у вигляді фіксованого відсотка від обсягу реалізації.
Якщо підприємство має кілька видів продукції і зацікавлено в посиленому просуванні одного з них, воно може встановлювати більш високий комісійний відсоток для цього виду продукції.
Якщо необхідно максимізувати прибуток в даний конкретний момент без збільшення кількості продукції, що продається, то працівникові може бути встановлено фіксований відсоток від продажу за контрактом.
Для забезпечення стабільної роботи всього підприємства оплата праці співробітників відділу реалізації може проводитися у вигляді фіксованого відсотка від базової заробітної плати при виконанні плану по реалізації.
Дилерський механізм полягає в наступному. Працівник за свій рахунок купує частину продукції підприємства, яку за тим сам же і реалізує. Різниця між фактичною ціною і ціною, по якій працівник розраховується з підприємством переставляє собою його заробітну плату.