Oдним з важливих принципів впливу на розвиток в'їзного туризму є необхідність управління національним туристичним продуктом, до якого відносять такі основні складові:
- формування стратегії розвитку в'їзних туристичних потоків;
- управління номенклатурою в'їзних турів;
- контроль якості національного туристичного продукту.
Так, не можна не враховувати нерівномірності розвитку туристичної інфраструктури по території країни, що склалася історично. Розвиток вже сформованих і конкурентоспроможних туристичних центрів можливо планувати, використовуючи стратегію радіального розвитку. Суть її полягає в послідовному проходженні приймають регіоном ряду етапів.
На початковому етапі має проводитися максимально можливе поглиблення пропозицій туристичного продукту за рахунок розширення готельної бази, транспортних, екскурсійних та анімаційних послуг, що дозволяє приймати туристів з різним рівнем доходів, які здійснюють подорожі будь-якої цільової спрямованості і тривалості.
На другому етапі передбачається поступове включення в турпродукт сусідніх (не далі 300 км від туристичного центру) туристичних ресурсів або об'єктів показу як додаткової або обов'язкової екскурсії (без ночівлі) і подальша популяризація цих об'єктів.
Третій етап зводиться до складання комбінованих турів, які передбачають не тільки екскурсійне відвідування, а й туристичне (тобто з ночівлею). Суть третього етапу полягає в диверсифікації туристичного потоку і можливості його перерозподілу на користь раніше невідомих туристичних центрів, а також в перетворенні туристичного центру в ще більш значний транзитний пункт.
На заключному, четвертому, етапі починається автономізація, тобто перетворення колись маловідомих об'єктів в значні туристичні центри зі своєю власною туристичною інфраструктурою і певним рівнем популярності серед відвідувачів. Далі такі центри починають розширювати свою номенклатуру, формують і популяризують нові об'єкти показу, поступово охоплюючи все більшу територію країни. Вважається, що така стратегія практично безризиковою, хоча вона призводить до стрімкого зростання негативного впливу в'їзного та внутрішнього туризму в результаті значного збільшення кількості прибуттів без забезпечення рівномірності розподілу турпотоку по території.
Точкова стратегія розвитку в'їзного туризму оптимальна для таких його видів як сільський, аграрний, екологічний, полювання, рибальство. Відповідно до неї, розвиток точкового туристичного центру відбувається автономно, без зв'язку з оточуючими територіями. При цьому необхідно вирішити проблему транспортного забезпечення. Як правило, використовуються автомобілі підвищеної прохідності, мала авіація, малотонажний флот. Найбільшою перевагою цієї стратегії є саме сталий розвиток віддалених територій, тобто забезпечення екологічної складової туризму.
Ще однією стратегією розвитку є стратегія рекреаційного районування. Вона базується на розвитку в конкретних регіонах певних видів туризму і типів в'їзних турів формує спеціалізовану на прийомі певного контингенту відвідувачів туристичну зону.
Головною ідеєю стратегій рекреаційного районування є спеціалізація туристичної зони на організації турів, в яких вона має конкурентні переваги, і відмова від виробництва (або незначне розвиток в порівнянні з основним напрямком) і просування непрофільного туристичного продукту.
Позитивними моментами даної стратегії є:
- Перспективний позиціонування туристичного регіону на туристичній мапі світу з певної оптимальної спеціалізації;
- ідентифікація регіону з певним видом туризму в свідомості іноземних споживачів;
- концентрація зусиль на роботі з вузьким сегментом споживачів.
Вони ж є і негативними моментами, оскільки:
- не дозволяють використовувати весь наявний туристичний потенціал;
- створюють нерівномірність розподілу туристичних потоків
- як правило, дуже залежать від сезонності
- створюють нездорову конкуренцію між регіонами, які надають ідентичні послуги.
Очевидно, що можуть застосовуватися всі названі стратегії розвитку національного в'їзного туризму, оскільки всі вони мають свої переваги і недоліки. У той же час, бажано дотримуватися наступних принципів:
1) Країна повинна розвиватися як країна всесезонного туризму, що робить можливим наявність широкого спектра туристичних ресурсів;
2) В'їзна тури не повинні бути тільки вузької спеціалізації, навіть якщо їх організовують регіональні туроператори;
3) У розподілі в'їзних міжнародних туристичних потоків повинні брати участь як можна більше регіонів;
4) Для досягнення цінових переваг туристичне керівництво країни і регіонів має орієнтуватися на туристичні ринки сусідніх держав.
5) Повинен розвиватися значно ширше конгресовий, подієвий туризм.
Потрібно розвивати номенклатуру в'їзних турів вшир і вглиб. Під шириною розуміють наявність в пропозиціях вітчизняних туроператорів великої кількості географічних напрямків в'їзного туризму, привабливих для іноземного споживача протягом усього року. З іншого боку, розширення номенклатури вимагає посилення контролю державних і місцевих органів за підтримкою необхідної якості туристичного продукту, а найбільше - за створенням умов безпеки для приїжджих туристів і, в той же час, недопущенням поширення криміналізації, незаконної міграції, контрабанди та інших злочинів, які стимулюються розвитком міжнародного туризму. Глибина номенклатури в'їзних турів визначається можливостями модифікації (можливості зміни окремих характеристик туру) туристичних поїздок в одному напрямку.
Для цього можна змінювати його характеристики:
- тривалість туристичної поїздки;
- умови розміщення під час поїздки;
- якість транспортних послуг, закладених в туристичний пакет;
- мета туристичної поїздки.
Це дозволить збільшити число туристів, відрізняються доходами і потребами, збільшить ціновий діапазон туристичної пропозиції, допоможе зростанню конкуренції та спеціалізації між туроператорами, а отже, підвищенню професіоналізму персоналу та якості турпродукту.