Огляд судової практики у справах про незаконне відрахування учнів

Огляд судової практики у справах про незаконне відрахування учнів

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Федерального закону «Про освіту в Укаїни» освітня організація приймає локальні нормативні акти з основних питань організації та здійснення освітньої діяльності, в тому числі порядок і підстави відрахування та поновлення навчаються. Існує три вимоги, що пред'являються до локальних нормативних актів такого роду. По-перше, вони повинні відповідати законодавству, входити в компетенцію організації та бути прийняті з дотриманням встановленого порядку. Ймовірно, передбачається, порядок, встановлений законодавством (рівень прийняття рішення, орган, який приймає рішення, термін, наявність обов'язкових консультацій та ін.) Або статутом освітньої організації. По-друге, вони не можуть погіршувати становище навчаються освітньої організації в порівнянні з встановленим законодавством про освіту. По-третє, при прийнятті локальних нормативних актів, які зачіпають права учнів, враховується думка рад навчаються, рад батьків, представницьких органів навчаються. У разі порушення зазначених вимог акти не застосовуються і підлягають скасуванню освітньою організацією.

Відрахування є формою припинення освітніх відносин з ініціативи освітньої організації (ч. 2 ст. 61 Закону), в тому числі в разі невиконання які навчаються за професійною освітньою програмою обов'язків по сумлінному освоєння такої освітньої програми і виконання навчального плану (далі - неуспішність).

Академічною заборгованістю визнаються незадовільні результати проміжної атестації за одним або кількома навчальних предметів, курсів, дисциплін (модулів) освітньої програми або непроходження проміжної атестації за відсутності поважних причин.

При цьому, навіть якщо навчається отримав незадовільні результати проміжної атестації або не пройшов проміжну атестацію за відсутності поважних причин, то організація не має права відрахувати студента за неуспішність відразу після зазначеної проміжної атестації. Такому учневі повинна бути надана можливість пройти проміжну атестацію за відповідними навчального предмета, курсу, дисципліни (модулю) не більше двох разів в межах одного року з моменту утворення академічної заборгованості. У зазначений період не включаються час хвороби учня, знаходження його в академічній відпустці або відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами. Терміни проходження навчаються проміжної атестації визначаються організацією.

Можливість пройти проміжну атестацію не більше двох разів надається навчається, який вже має академічну заборгованість. Таким чином, зазначені два рази представляють собою повторне проведення проміжної атестації або, іншими словами, проведення проміжної атестації з метою ліквідації академічної заборгованості.

Таким чином, навчається може бути відрахований за неуспішність тільки в наступному випадку: навчається має неліквідованими академічну заборгованість, організацією були двічі встановлені терміни для проходження повторної проміжної атестації з метою ліквідації академічної заборгованості, який навчається не ліквідував академічну заборгованість у встановлені терміни.

Не допускається стягнення плати з учнів за проходження проміжної атестації (в тому числі повторної проміжної атестації з метою ліквідації академічної заборгованості).

Розглянемо ряд випадків, в яких локальний нормативний акт освітньої організації про відрахування був оскаржений в суді.

До судів, як правило, доходять тільки справи про відрахування студентів, а батьки школярів вважають за краще вирішувати питання про відрахування в адміністративному порядку. Хоча бувають і винятки. У таких випадках справи про відрахування неповнолітніх школярів розглядаються як порушення конституційного права на освіту. Освітня організація не тільки зобов'язується відновити школяра на колишньому місці навчання, а й залучається до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, на підставі ч. 1 ст. 5.57 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП).

Так, наприклад, надійшов мировий суддя району Сокольники р Москви. Його рішення було згодом підтверджено Московським міським судом. Вперше в українській судовій практиці договір про надання освітніх послуг був визнаний договором адміністративного характеру, а не цивільним договором. Тому всі посилання освітньої організації на Цивільний кодекс України були відкинуті судом, оскільки значення для справи мали тільки факти, що підтверджують порушення адміністративного порядку укладення та розірвання публічного договору.

Таким чином, практика показує, що суди все частіше визнають законною відмову в прийомі в 10-й клас, незважаючи на те, що всі 11 класів загальної освіти є обов'язковими, відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону.

Перейдемо до розгляду справ про відрахування студентів вузів. За загальним правилом, студенти, які не ліквідували в установлені строки академічної заборгованості, відраховуються з освітньої організації як не виконали обов'язків по сумлінному освоєння освітньої програми і виконання навчального плану (ч. 11 ст. 58 Закону).

Велика кількість успішних справ про оскарження відрахування пов'язано з тим, що освітня організація не створила належні умови для ліквідації академічної заборгованості. Відраховані в такій ситуації студенти, як правило, підлягали відновленню, як показують наступні приклади.

У ряді випадків відрахованим студентам вдалося довести в суді, що наказ про відрахування був прийнятий з порушенням порядку його прийняття або не уповноваженою на те особою. Як приклад наведемо два судових рішення.

Для контрасту, розглянемо приклади безуспішного оскарження студентами наказів про відрахування. Найбільша частина таких справ пов'язана з виконанням освітньою організацією умови про надання студенту можливості ліквідувати академічну заборгованість, якої студент або не скористався, або скористався безуспішно.

Таким чином, невикористання студентом можливості ліквідації академічної заборгованості. наданою університетом, веде до визнання наказу про відрахування правомірним. При цьому необхідно в установленому порядку повідомити студента про відрахування.

Кандидат юридичних наук, LLM

Науковий співробітник Університету Манчестера

Старший науковий співробітник Федерального центру