Молодий снайпер Леонід Лазутін був, незважаючи на свою молодість, досвідченим воїном. До дня своєї слави він знищив вже 47 німців, але в його скарбничці не було поки жодного офіцера. Одного разу, почувши німецької сторони шум шанцевого інструменту, Лазутін вирішив, що фрицами-землекопами напевно командує офіцер і підповз ближче до німецької позиції. Офіцера не було, лише десяток фріців щось копали. Прочекавши офіцера більше години, снайпер побачив, як німці сіли перепочити, і троє з них опинилися на одній лінії. Таку можливість упускати не можна було, і, прицілившись, Лазутін вистрілив. Троє німців впало горілиць. Поки інші думали, що трапилося, снайпер встиг пристрелити ще двох - інші п'ятеро вважали за краще втекти.
На другий день снайпер Лазутін знищив відразу вісьмох фріців. Перебуваючи в своїй лежанні він зауважив спускатися з пагорба піхотне відділення. Попереду йшов довгоочікуваний офіцер. Однак прагнення НЕ поборювало розум, і снайпер почав унічножать фріців по черзі. Першим пострілом він застрелив замикає. Його падіння нито не помітив. Неподалік йшла уповільнена перестрілка, і на постріл снайпера ніхто не звернув уваги. Другим пострілом Лазутін вбив передостаннього. Убивши п'ятьох, Лазутін перезарядив гвинтівку - в снайперський варіант Мосінкі патрони заряджалися без допомоги обойми - цьому заважав оптичний приціл, а й за цей час ні офіцір, ні решта зольдат, що не озирнулися на впали товаришів. Лише коли звалився сьомий, німці побігли, і лише тоді Лазутін застрелив офіцера.