Клінічна оцінка імунітету
Для клінічної оцінки імунітету необ-ходимо дослідження чотирьох головних компонентів імунної системи, приймаю-щих участь в захисті організму і патогенезі аутоімунних захворювань: гумо-ральний імунітет (В-клітини), клітинно-опосередкований імунітет (Т-клітини, моноцити), фагоцитарні клітини ретикулоендотеліальної системи (поліморф-но-ядерні клітини, макрофаги) і комплемент. Стан імунітету необхідно оцінювати при хронічних і рецидивуючих інфекціях, що рідко зустрічаються інфекціях і деяких аутоімунних синдромах.
Особливості клінічного прояву хвороби дають початкову інформацію про можливі імунних де-фект. Порушення клітинного імунітету, як правило, призводять до вірусних, мікобактеріальних і мікотіческім інфекцій. Крайнім ступенем прояву дефіциту клітинного імунітету є синдром набутого іммуноде-фіціта. Наслідком порушення антителообразования є в основному бактеріальні інфекції. часто викликані такими мікроорганізмами, як Streptococcus pneumoniae і Haemophilus influenzae. Розлади фагоцитарної функції часто проявляються у вигляді рецидивуючих шкірних інфекцій, найчастіше викликаються Staphylococcus aureus. Нарешті, недолік ранніх компонентів комплементу асоціюється з аутоімунними порушеннями, а дефіцит пізніх - з рецидивуючими інфекціями, що викликаються-мимі Neisseria.
У таблиці нижче в узагальненій формі наведені привчає-ні скринінгові тести для контролю імунної функції. Оцінюючи антитіло-опосредуемий імунітет, визначають рівень сироваткових імуноглобулінів, титри специфічних антитіл до антигенів, з якими людина неодмінно став-киває у своєму житті (наприклад, правцевий анатоксин), титри ізогемагглютінінов, що дає достатню інформацію для вибору відповідної тера-ПІІ. У деяких випадках гіпоглобулінемія корисними є тести за кількісним підрахунком клітин з В-клітинними маркерами і за оцінкою функ-циональной активності В-клітин in vitro.
При оцінці клітинно-опосередкованого імунітету підрахунок загальної кількості лімфоцитів паралельно з внутрішньошкірне введення відповідним чином підібраних антигенів дозволяє отримати уявлення про активність Т-клітин та макрофагів in vivo.
Клінічні синдроми, асоційовані з дефіцитом комплементу
Первинні скрінірующіх тести імунної функції
гуморальний імунітет
Кількісне визначення рівнів імуноглобулінів IgG, IgM, IgA, IgE Тести специфічного антитілоутворення (проти правцевого токсоид) Титри ізогемагглютінінов (анти-А, анти-В): оцінка IgM-відповіді
Клітинно-опосередкований імунітет
Лейкоцитоз з підрахунком диференціальної формули: оцінка загальної кількості лімфоцитів Шкірні тести сповільненої гіперчутливості: оцінка специфічного відповіді Т-клітин і макрофагів на антиген
Лейкоцитоз з підрахунком диференціальної формули: оцінка загальної кількості нейтрофілів
Тест з нитросиним тетразолием (NBT), продукція супероксидів: оцінка мета-боліческіе функції
Хемотаксис: оцінка рухливості клітин
Кількісний вимір внутрішньоклітинного киллинга бактерій
комплемент
Загальна гемолітична активність (СН50): оцінка активності комплементу Визначення окремих компонентів комплементу: оцінка дефіциту компонентів комплементу
Анергія- це відсутність адекватної реакції гіперчутливості за-повільного типу. Анергія може бути генералізованої - відсутні Т-клітинні реакції на багато типів антигенів, або специфічної - реакції Т-кле-ток не виявляються тільки на один тип антигену. Анергію визначають по відсутність про-ствию реактивності при тестуванні шкірної гіперчутливості уповільнений-ного типу на антигени, проти яких хворий сенсибілізований. Наприклад, є набір антигенів для постановки шкірних тестів, в який входять: Candida, гістоплазміном, тріхофітін і Mycobacterium tuberculosis. У багатьох людей при внутрішньошкірне введення цих антигенів розвивається реакція хоча б на один з них. У тому випадку, якщо при дворазовому проведенні дослідженні відповідна реакція не виникла, говорять про наявність анергии. Характер анергии визначається природою викликав її захворювання. Так, для хронічних микотических і туберкульозних інфекцій, а також для саркоїдозу характерна гені ралізованного енергія. Як приклад специфічної анергии можна при-вести хронічний шкірно-слизовий кандидоз (нездатність Т-клітин відповідати на антиген з Candida).
У ряді випадків клінічно значущими можуть бути підрахунок загальної кількості Т-клітин, а також Т4- і Т8-субпопуляцій. Разом з тим зміни в співвідношенні Т4 / Т8 можуть виникати при багатьох патологічних станах і тому не є-ються специфічними. У деяких ситуаціях, таких як підбір донора і реципієнта при трансплантації, доцільно визначати активацію лімфоцитів реципієнта за допомогою вимірювання включення 3 Н-тимідину в ДНК лімфоцитів у відповідь на антигени донора або на мітогени.
При обстеженні хворих з рецидивуючими шкірними інфекціями (наприклад, синдром Джоба і хронічна гранулематозная хвороба) потрібно визначення кількості нейтрофілів і тестування їх функцій. Функціональних-ні тести на активність нейтрофілів включають тест з нитросиним тетразолием, генерацію супероксидів, хемотаксис і оцінку здатності нейтрофілів знищити-жити бактерії.
Визначення загальної гемолітичної активності комплементу (CH50) свідчить про здатність тест-зразка сироватки лизировать 50% стандартної суспензії еритроцитів барана, сенсибілізованих кролячими антитілами проти еритроцитів барана. Ця реакція вимагає активації комплементу класичним шляхом із залученням всіх компонентів системи комплементу. CH50 - це надійний скринінговий метод виявлення гомозиготних дефіцитів. Однак нормальні показники CH50 не виключають наявності гетерозиготних часткових дефіцитів класичних компонентів комплементу. У разі виявле-ня у хворого субоптимальних рівнів CH50 слід проводити визначення окремих компонентів комплементу (зазвичай радіоімунологічними методу-ми) для діагностики, який специфічний компонент комплементу знаходиться в стані дефіциту.