Обмеження, заборони і обов'язки, поширені на співробітників Слідчого комітету
Заборона на участь співробітників Слідчого комітету в діяльності громадських об'єднань, які мають політичну мету, обумовлений необхідністю збереження політичної нейтральності військової організації держави і неприпустимість її використання в якості способу досягнення політичних цілей. Розглянутий заборона на об'єднання не носить абсолютного характеру, законодавець обмежує можливість останнього виключно по політичним цілям.
Сучасна українська державність будується на проголошених в Конституції України свободу ідеології, заборону домінування однієї з них і визнання будь-якої в якості державної і обов'язковою. Звідси випливає, що участь в діяльності політичних партій та інших громадських об'єднань, якщо це впливає на службову діяльність, несумісна з виконанням покладених функцій. Слідчий комітет в процесі своєї діяльності зобов'язаний керуватися виключно законодавством і не бути пов'язаним при виконанні обов'язків рішеннями партій, політичних рухів та інших громадських об'єднань. Втручання в законну діяльність Слідчого комітету, від кого б воно не виходило і в якій би формі не виражалося, неприпустимо і тягне за собою встановлену законом відповідальність.
- ведення будь-якої політичної пропаганди та агітації, в тому числі передвиборної;
- використання штатних посад і фінансових коштів служби та її структурних підрозділів з метою забезпечення їх діяльності.
Більш того, слідчі і співробітники відомства не має права використовувати службове становище в інтересах політичних партій і громадських, в тому числі релігійних, об'єднань, а також пропагувати ставлення до них.
Заборона на використання переваг свого становища для передвиборної агітації, а також для агітації з питань референдуму є закономірним продовженням основного принципу функціонування системи Слідчого комітету - його єдності та незалежності.
Створення організацій різних партій в органах попереднього слідства здатне неминуче привести до дезорганізації роботи цих органів та структур і в підсумку до порушення прав і законних інтересів інших осіб і громадян, до зниження рівня розкриття злочинів, боротьби зі злочинністю та в цілому безпеки держави.
З метою підвищення довіри суспільства до державних інститутів, забезпечення умов для сумлінного та ефективного виконання співробітниками Слідчого комітету посадових обов'язків, виключення зловживань в процесі службової діяльності, недопущення поведінки всупереч інтересам служби законодавець в п. 5 ст. 5 ФЗ «Про Слідчому комітеті Укаїни» встановлює ряд заборон, зумовлених службовим статусом особи. Включення відповідних заборон до складу розглядуваного Закону визначено віднесенням служби в Слідчому комітеті до одного з різновидів федеральної служби.
Слід також звернути увагу на можливе помилкове тлумачення даної заборони в контексті неправильного розуміння терміна «співробітник Слідчого комітету». Останній вживається в контексті ст. 5 ФЗ «Про Слідчому комітеті Укаїни» лише в тому сенсі і обсязі, які представлені в п. 5 ст. 4 ФЗ «Про Слідчому комітеті Укаїни», і не поширює свою дію на всіх працівників Слідчого комітету включно.
Мається на увазі, що здійснення співробітниками Слідчого комітету іншої діяльності повинно мати місце у вільний від роботи час, не на шкоду інтересам служби за умови своєчасного і повного виконання ними своїх функцій. Заборона сумісництва є вираженням вимоги про те, що співробітники відомства зобов'язані присвячувати весь свій службовий час виконання службових обов'язків.
Передбачений законодавцем заборона на суміщення основної діяльності з іншою діяльністю діє з застереженням, якщо остання носить БЕЗОПЛАТНО характер. Таким чином, співробітники Слідчого комітету на відміну від інших федеральних службовців мають право самостійно або через довірених осіб брати участь в управлінні організаціями, сприяти фізичним і юридичним особам у здійсненні такої діяльності і т.п. діючи при цьому на безоплатних засадах.
Традиційно з встановленого заборони законодавець передбачає виключення, допускаючи можливість суміщення основної діяльності з викладацькою, науковою, творчою, в тому числі здійснюваної на оплатній основі. При цьому її здійснення легітимно при дотриманні наступних умов. По-перше, здійснення співробітниками Слідчого комітету даного роду діяльності допустимо за умови, якщо вона не створює перешкод до виконання ними посадових обов'язків.
Керівники слідчих органів Слідчого комітету, слідчі, а також інші посадові особи Слідчого комітету, мають спеціальні або військові звання або заміщають посади, за якими передбачено присвоєння спеціальних або військових звань, не має права входити до складу органів управління, опікунських або наглядових рад, інших органів іноземних некомерційних неурядових організацій і діють на території України їх філій, якщо інше не передбачено міжнародним договором Укаїни мул і її законодавством.
Структурні підрозділи - філії та представництва іноземних некомерційних неурядових організацій набувають правоздатність на території України з дня внесення до реєстру філій і представництв міжнародних організацій та іноземних некомерційних неурядових організацій відомостей про відповідний структурний підрозділ в установленому законом порядку.
Отже, співробітники Слідчого комітету Укаїни:
- не можуть бути членами політичних партій та інших громадських об'єднань, які мають політичну мету, і брати участь в їх діяльності. Створення та діяльність громадських об'єднань, які мають політичну мету, і їх організацій в слідчих органах і установах Слідчого комітету забороняються;
- у своїй службовій діяльності не пов'язані рішеннями політичних партій та інших громадських об'єднань;
- не мають права суміщати свою основну діяльність з іншою діяльністю на оплатній основі, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності. При цьому викладацька, наукова і інша творча діяльність не може фінансуватися виключно за рахунок коштів іноземних держав, міжнародних та іноземних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законодавством РФ;
- не має права входити до складу органів управління, опікунських або наглядових рад, інших органів іноземних некомерційних неурядових організацій і діють на території України їх філій, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законодавством РФ.
Підводячи підсумок, можна зробити такі висновки:
1. КПК України не гарантує процесуальної самостійності і реальної незалежності слідчого перш за все у відносинах, які в проблемних ситуаціях можуть скластися між ним і керівником слідчого органу при розслідуванні конкретної кримінальної справи. Заповнити прогалину можна за допомогою внесення змін і доповнень до ст. 39 КПК України. Для цього необхідно ч. 3 ст. 39 КПК України доповнити наступними вимогами: «Вищий керівник слідчого органу, розглянувши скарги та заперечення слідчого, протягом 5 діб з моменту їх надходження своєю мотивованою постановою або скасовує вказівку нижчестоящого керівника слідчого органу, або доручає провадження слідства у цій справі іншому слідчому. У разі необхідності провадження попереднього слідства по даній справі може бути доручено безпосередньо нижчому керівникові слідчого органу ».
2. На даний момент в наявності дисбаланс між повноваженнями і відповідальністю, з одного боку, прокурора, а з іншого - керівника слідчого органу за забезпечення якості попереднього слідства. Ця обставина негативно відбивається на якості розслідування кримінальних справ в цілому. З метою усунення зазначеного протиріччя можна запропонувати наступне. По-перше, виключити з ч. 1 ст. 214 КПК пресекательний 14-добовий термін, протягом якого прокурор повинен винести постанову про скасування постанови слідчого, керівника слідчого органу про припинення кримінальної справи. По-друге, передбачити термін, протягом якого керівник слідчого органу зобов'язаний на вимогу прокурора направити йому припинене або призупинене наслідком кримінальну справу. По-третє, надати прокурору право давати слідчому обов'язкові для виконання вказівки про направлення розслідування, проведення окремих слідчих дій, притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і про обсяг обвинувачення. При цьому, в свою чергу надати слідчому право оскаржити ці вказівки вищестоящого прокурора, який, погодившись зі скаргою, скасовує такі вказівки, а при відхиленні скарги з питань притягнення особи як обвинуваченого, кваліфікації злочину та обсягу обвинувачення направляє кримінальну справу керівникові слідчого органу для передачі іншому слідчому.
3. Змінити вимоги в ст. ст. 75, 235, 276, 281 КПК України, які блокують в деяких випадках дослідження в суді і, як наслідок, використання в доведенні доказів, отриманих органами розслідування на стадії попереднього розслідування без порушень кримінально-процесуального закону.