Кожне стаціонарне відділення повинно мати такі основні примі-щення:
· Палати на одну, дві, три, шість ліжок, всього 40 - 60 ліжок;
· Приміщення для денного перебування хворих, якщо такого немає, для цієї мети використовують коридор;
· Столову і буфетну;
· Санітарний вузол, що складається з ванної кімнати і вбиральні;
· Маніпуляційну (процедурну) кімнату;
· Кімнати для лікарів і завідувача відділенням;
· Кімнату для старшої сестри (якщо такого приміщення немає, то для неї ста-лять стіл в коридорі);
Хірургічне відділення має ще операційну, перев'язну, кімнату для зберігання інструментів, гіпсову і т. Д. Лабораторія, рентгенівський, процедурні та інші кабінети можуть обслуговувати одна або кілька від-ділень. Якщо стаціонар є клінікою, є ще навчальні кімнати, кабінет професора, аудиторії для читання лекцій і т. Д.
Всі меблі в медичних установах повинна бути простою, зручною для хворого, легкої і міцної, легко пересувається, мати мінімальні розміри. Поверхня меблів покривається емалевою або олійною фарбою світлих тонів. Напівм'яка меблі (крісла і кушетки) повинна бути оббита матеріалом, що витримує вологе протирання і дезінфекцію. Ребра і кути меблів повинні бути закруглені. У палаті розміщуються ліжка, при-ліжкові столики, стільці і загальний стіл. Ліжко для хворого повинна бути металевою, зі спинками обтічної форми, пофарбована світлою олійною або емалевою фарбою, з пружною, зручною для протирання сіткою, бути уста-новлена на коліщатках, бажано, щоб ліжко було розбірний.
Прийнято наступні розміри лікарняному ліжку для дорослих: довжина 195 см, ширина не менше 80 см, висота головної частини спинки 1 м, ножної частини 90 см, висота сітки над підлогою 45 - 55 см. Для додання хворому Полус-дячего положення в ліжку, що необхідно, наприклад, при серцевій НЕ-достатності, застосовують підголовники, за допомогою яких можна ство-дати кут підйому головної частини сітки від 0 до 70 - 80 ° з 6 - 7 переможе-точними положеннями.
Тяжкохворих поміщають на так звані функціональні ліжка. Сітка такому ліжку має дві або три рухливі секції, що дозволяють в разі необхідності підняти головний або ніжний кінець ліжка. Функ-нальних ліжко з трьома рухомими секціями можна перетворити в крісло. Робиться це за допомогою ручки плавно і безшумно, не завдаючи ніяких занепокоєнь хворому і не вимагаючи від нього ніяких зусиль.
Ліжка для дітей і неспокійних хворих мають бічні сітки. Матраци повинні бути пружними, з рівною поверхнею, без великих заглиблень і западин. Матрац для неохайного хворого обшивають клейонкою. На ліжко кладуть дві подушки. Ковдри можуть бути бавовняні або вовняні. Краї простирадла і ковдри в підодіяльник заправляють під матрац. До спинці ліжка прикріплюють дощечку з прізвищем, ім'ям та по батькові хворого.
Якщо хворому ходити не дозволено, його індивідуальне судно поміщають під ліжком на лавочці. Біля кожного ліжка на підлозі стоїть плеватель-ка з кришкою. У стіні біля хворого є штепсель для радіонауш-ника і щиток з кнопками для світлової сигналізації (виклик медичної се-Стрий, санітарки).
Приліжкові столики робляться з дерева або металу, фарбуються в світлі тони і мають відкриту полицю і закриваються ящики для особистих речей хворого. Якщо в палаті або відділенні немає холодильників, то в ящі-ках приліжкові столиків хворі зазвичай зберігають невеликий запас продуктів, і палатної сестри потрібно стежити за тим, щоб не було накопичення і псування цих продуктів.
Для нерухомих хворих необхідно мати надліжкові пересувні столики, конструкція яких може бути різною. Іноді виникає не-обходимость відокремити хворого від його сусідів на час проведення будь-якої лікувальної процедури або в зв'язку з раптовим погіршенням стану здоров'я. Для цієї мети в відділенні має бути кілька пересувних ширм. Рами ширм робляться з легких металевих труб і обтягаються світлою тканиною.
Відділення повинно бути забезпечено засобами для перевезення біль-них: носилками-гойдалкою, кріслом-гойдалкою, підкатами для перевезення біль-ного, не знімаючи його з ліжка.
У коридорі ж можуть стояти медичні ваги і зростомір. Щоб заглушити шум кроків, на підлозі коридорів і палат розстеляють гумові або килимові доріжки (в інфекційних та хірургічних відділеннях останні неприпустиме-тіми). Буфетна кімната повинна бути забезпечена пристосуванням для по-догреванія їжі, мати титан, мийку для посуду з декількома відділі-нями, стіл, шафа.
Санітарний вузол має ванну кімнату з однією або декількома ваннами, душами і вбиральню. На підлозі ванної кімнати повинні лежати дерев'яні, пофарбовані масляною фарбою решітки та гумові килимки. У вбиральнях крім унітазів, повинні стояти закриті шафи для суден і скляній індивідуального посуду для збирання сечі і калу, там же зазвичай зберігаються невеликі запаси різних дезінфікуючих засобів (речовини, примі-няемое для знищення збудників заразних хвороб).
Якщо відділення має машиною для миття суден, цю машину примі-ють у вбиральні або в прилеглій до неї кімнаті або коридорі.
Кабінети поліклінік, так само, як і палати, повинні мати тільки необхід-мую меблі: письмовий стіл для лікаря і медичної сестри, стільці, ку-шеткі для дослідження хворого, ширму. У кожному кабінеті повинен бути умивальник. Нижні скла вікон поліклінічних приміщеннях першого поверху повинні бути непрозорими.
У коридорах поліклінік і в залах очікування повинні стояти стільці, столи з розкладеним на них санітарно-освітньої літературою, квіти. Регист-ратура і гардероб розташовуються недалеко від входу. Тут же у великих по-ліклініках висить покажчик кабінетів.