Нормування праці в охороні здоров'я проблеми і перспективи

Особливого розгляду вимагають галузеві норми праці.

Найбільш поширеними системними помилками сучасних нормативно-правових документів є наступні:

Зазначені помилки, неприпустимі в документах такого роду і неодноразово відзначаються у пресі, можуть і повинні бути усунені.

Головними недоліками сучасних нормативно-правових документів з питань праці є їх економічна необґрунтованість

Оплата праці медичних працівників є однією з основних - не менше 50% - складових вартісних показників медичної допомоги.

Загальні зміни величин норм праці в сучасних нормативно-правових документах складаються в їх зменшенні, тобто в збільшенні чисельності персоналу і, отже, оплати праці в розрахунку на ту або іншу одиницю надання медичної допомоги. Все це повинно було привести до збільшення розміру вартості надання медичної допомоги.

Незмінними залишалися не тільки загальні плановані фінансові витрати, але і відносні коефіцієнти вартості одиниці надання медичної допомоги, що наводяться в Методичних рекомендаціях.

Така ситуація могла б скластися тільки в тому випадку, якщо б величина норм праці за спеціальностями і профілів відділень змінювалася б одночасно і однаковими темпами.

Однак це не так. Наприклад, норматив посади лікаря-терапевта терапевтичного відділення за наказами МОЗ СРСР від 06.06.1979 № 600 та від 26.09.1978 № 900 складав 25 ліжок на одну посаду, за наказом МОЗ СРСР від 31.05.1979 № 560 - 20 ліжок.

Таким чином, величина нормативу лікаря-нейрохірурга зменшилася з 15 до 2 ліжок, тобто в 7 разів. Такі нерівномірні зміни за наведеними для прикладу двох профілів відділень повинні були б привести і до різних змін відносних коефіцієнтів вартості ліжко-дня по цим профілям.

  • з профілактичною метою;
  • в зв'язку з наданням паліативної допомоги;
  • в зв'язку з наданням невідкладної допомоги;

б) звернення з приводу захворювання.

Такі зміни не супроводжувалися встановленням планово-нормативних даних на основний показник «звернення з приводу захворювання».

  • відвідування з профілактичною та іншими цілями;
  • звернення з приводу захворювання;
  • відвідування при наданні медичної допомоги в невідкладній формі.

В останніх (за датою затвердження) рекомендаціях в порівнянні з попереднім документом значно розширений перелік груп захворювань, виділені групи дитячих хвороб, групи злоякісних захворювань.

У тексті документа зазначено, що суб'єкт Україна самостійно визначає спосіб оплати спеціалізованої медичної допомоги: на основі клініко-профільних груп (КПГ) або на основі клініко-статистичних груп (КСГ).

На наш погляд, для такого вибору необхідні наступні дані: перелік захворювань, які включаються в той чи інший профіль з обов'язковим виділенням інших захворювань з відповідним коефіцієнтом, і структура цих захворювань.

Така прозорість формування коефіцієнтів по КПГ на основі цих даних по КСГ дозволить порівняти структуру захворювань за профілем медичної допомоги в конкретному суб'єкті Україна з галузевими даними і зробити відповідний вибір на користь того чи іншого способу оплати.

У документах по способам оплати безпосередньо не вказується, які норми праці використовувалися при розрахунках відносних коефіцієнтів затратоемкую по клініко-статистичним та клініко-профільним групам.

У той же час в рекомендаціях щодо формування способів оплати медичної допомоги в рамках Програми державних гарантій на основі груп захворювань, в тому числі клініко-статистичних груп хвороб, зазначено, що поправочні коефіцієнти вартості КСГ і КПГ враховують вартість стандартів медичної допомоги при захворюваннях, на які вони встановлені.

Як відомо, в період утвердження переважної більшості стандартів Порядки надання медичної допомоги ще не були розроблені.

Отже, норми праці, наведені в сучасних нормативних правових документах, неприйнятні для використання в практиці охорони здоров'я перш за все через їх економічну необгрунтованість.

Схожі статті