Після розбивки пікетажу виконується нівелювання по всім пікетів, плюсових точок і точок поперечних профілів. При цьому хід технічного нівелювання прив'язується до реперам, що знаходяться на початку і в кінці ходу (наприклад, реперам 4 і 5, рис. 8.1). При нівелюванні траси пікети є сполучними точками, всі інші точки (плюсові, поперечних профілів) - проміжними. При нівелюванні нівелір встановлюють приблизно на середині між сполучними точками і, як правило, поза їх створу. Результати нівелювання заносять в журнал (табл. 8.1), в якому послідовність виконання операцій показана цифрами в круглих дужках.
Запис відліків по рейках на сполучних точках і вихідних реперах поміщають в колонках 3 і 4, причому, спочатку відліки по чорній стороні рейок (1), (3), потім по червоній стороні (2), (4). Після цього в поле обчислюють контрольні різниці відліків по червоної і чорної сторонам (5), (6).
Відлік на проміжних точках виконуються тільки по чорній стороні рейки і записуються в стовпці 5.
При нівелюванні крутих схилів, коли перевищення між пікетами більше довжини рейки, замість однієї роблять дві або більше станцій з додатковими сполучними точками, званими іксів (рис. 8.4, б), причому, як іксів точок можуть виступати проміжні точки (рис. 8.4, а).
Обробка журналу включає перевірку обчислень польових вимірювань на кожній станції і виконується в такій послідовності.
На кожній сторінці журналу обчислюють:
а) суму відліків по чорній та червоній сторонах задньої рейки:
35606 (13) = S (1) + S (2);
б) суму відліків по чорній та червоній сторонах передньої рейки: 42871 (14) = S (3) + S (4);
в) суму перевищень з урахуванням їх знаків, отриманих по чорній та червоній сторонах рейок: -7265 (15) = S (7) + S (8);
г) суму середніх перевищень: -3582 (17) = S (11).
Контролем правильності обчислень середніх перевищень повинні бути рівності: -7265 (16) = 35606 (13) - 42871 (14) = -7265 (15) і (19) = (15): 2 = (17) при парному числі станцій на сторінці або під час. При непарному числі станцій (розглянутий приклад) до суми (15) = -7265 додають різницю (+100) на останній зупинці зі своїм знаком: -7265 (15) - 100 = -7165 (18). Значення (19) і (17) за рахунок округлення не повинні відрізняться більш ніж на 2 мм.
Номери пікетів і плюсових точок
Отримана невязка ходу f = Shср - (Нк -Нн) = 5813-5867 = -54 мм. Поправка в перевищення »+2 мм.
Допустиму невязку в мм визначають за формулою Fдоп =
де L - довжина траси в км від репера 4 до репера 5.
Поправки в середині перевищення з округленням їх величин до 1 мм обчислюють за формулою:
де n - число станцій; значення поправок підписують в журналі нівелювання над середніми перевищеннями; сума поправок в перевищеннях всіх станцій повинна дорівнювати невязке ходу, взятої з протилежним знаком.
Відмітки зв'язуючих точок ходу обчислюються складанням позначки попередньої точки з зрівняним перевищенням; контролем обчислення відміток служить обчислена відмітка кінцевого репера, відома з раніше проведених робіт.
Відмітки проміжних точок Нi на станції визначають через горизонт нівеліра (ГН) за формулою:
де Нi - відмітка проміжної точки; сi - відлік по рейці на проміжній точці.
Геодезичної мережею називають систему закріплених на земній поверхні геометрично пов'язаних між собою точок, положення яких визначено в прийнятій системі коор-ДИНАТ і висот. Геодезичні мережі підрозділяють на глобальні, що покривають поверхню всієї Землі; національні (державних недержавні), створювані на території даної країни; мережі СГУ-щення, геодезичне знімальну основу (для Топографіче-ських зйомок); спеціальні (місцеві) геодезичні мережі. При побудові геодезичних мереж дотримується принцип переходу від загального до приватного і систематичний контроль всіх видів робіт.
Глобальна геодезична мережа створюється методами космічний-ської геодезії за матеріалами спостережень штучних супутниками-ков Землі (ШСЗ). Положення пунктів визначається в геоцентріче-ської системі прямокутних координат з початком в центрі мас Землі, вісь Z збігається з віссю обертання Землі, площина XZ - з площиною початкового меридіана, вісь OY доповнює систему до правої. Глобальну геодезичну мережу використовують для вирішення наукових і науково-технічних завдань геодезії, геофізики, астро-номіі і інших наук, наприклад, для уточнення фундаментальних геодезичних постійних, вивчення фігури і гравітаційного поля Землі, визначення переміщення і деформації літосферних плит земної кори і т.п . Глобальна геодезична мережа повинна не-безперервно вдосконалюватися шляхом підвищення точності визна-лення координат її пунктів, що необхідно для більш ефективної-ного рішення традиційних і нових Наукових проблем геодезії і інших наук.
Національна геодезична мережа подразде-ляется на державну планову, нівелірну (висотну) і гравіметричну мережі. Державна геодезична мережа (ГГС) складається з пунктів, взаємне планове положення кото-яких визначають з найвищою точністю, досягнутою в масо-вих вимірах, висоти пунктів цієї мережі, особливо в горах, визначають з меншою точністю.
Державна нівелірна мережу містить пункти, висоти яких відносно поверхні геоїда визначають з найвищою точністю, планове положення цих пунктів визначають наближено.
Державна гравіметрична мережа має пункти, на яких з найвищою точністю визначають прискорення сили тяжіння, планове і висотне положення цих пунктів визначають з необхідною точністю.
Державні геодезичні мережі необхідні для рас-рення єдиної системи координат і висот на території країни, детального вивчення фігури і гравітаційного поля Землі та їх змін у часі, виконання топографічних зйомок в єдиній системі координат і висот, надійного контро-ля якості топографо-геодезичних робіт, вирішення наукових і технічних завдань народного господарства.
Спеціальні (місцеві) геодезичні мережі створюють у тих випадках, коли для вирішення поставлених завдань на даній ділянці потрібно мати пункти, взаємне распо-ложение яких в плані і по висоті визначено з найвищою точністю. Систему координат в таких мережах зазвичай підбирають так, щоб редукційні поправки за перехід від виміряних величин до їх проекція на місцеву поверхню відносності були мінімальними. Такі мережі будують, наприклад, в сейсмоак-тивних регіонах для прогнозування землетрусів, при будівництві великих споруд тощо
Для вирішення однієї з основних задач геодезії, пов'язаної з детальним вивченням фігури Землі, конкретно - поверхні геоїда, доцільно мати суцільну астрономо-геодезичну мережу на всій території країни, причому, в гірських районах, внаслідок більш складного гравіметричного поля і складнішою поверхні геоїда, астрономо -геодезичну мережа повинна бути більш щільною.
Для картографування території країни щільність пунк-тів залежить від масштабу зйомки і методів створення геодезич-ського знімальної основи.
При створенні полігонометрії виконують весь комплекс основних геодезичних робіт: кутові і лінійні вимірювання, нівелювання. Кути на пунктах полігонометрії вимірюють оптичними теодолітами з точністю центрування 1 мм. Висоти на всі пункти полігонометрії передаються нівелюванням IV класу або технічним. Лінії виміряють безпосередньо: светодальномерами, підвісними мірними приладами або побічно - довжини сторін ходу обчислюють по допоміжним величинам.
Полігонометрію називають метод визначення положення геодезичних пунктів шляхом побудови на місцевості полігонометричних ходу (ламаної лінії) або системи ходів (полігонометричних мережу), в яких вимірюють всі кути і сторо-ни. Ходи полігонометрії спираються на вихідні, більш високого класу, пункти і лінії. Вони можуть бути розімкнуті-ми і замкнутими. Якщо хід по формі близький до прямої лінії, то його називають витягнутим, в іншому випадку - зігнутим. Прагнуть прокладати витягнуті ходи з приблизно однаковий-вимі сторонами, які є оптимальними за обсягом польових робіт, обробці і оцінці точності.
У полигонометрические мережі є вузлові точки, в ко-торих сходяться не менше трьох ходів, замкнуті і розімкнуті полігони. Окремий хід між двома вузловими або між вузловий і вихідної точками називають ланкою. Вільна мережа полігонометрії спирається тільки на вихідний пункт і дирекційний кут вихідного напрямку. Якщо мережа має велике, число вихідних даних, то її називають невільною.
Якщо між пунктами двох паралельних ходів одного разу-ряду менше 0,5 км, то їх з'єднують перемичками того ж раз-ряду. Це необхідно для підвищення жорсткості і однорідності полигонометрические мережі. Під однорідністю мережі розуміють рівність помилок взаємного положення найближчих пунктів у всіх напрямках.
За методом створення полігонометрію поділяють на светодальномерной, траверсну (сторони вимірюють підвісними мірними приладами), короткобазісную, створно-короткобазісную і параллактическую.
Для вимірювання кутів в полігонометрії зазвичай застосо- ють трехштатівную систему з комплектом візирних марок, име-чих стандартні підставки, взаємозамінні з підставками теодолітів. При вимірюванні кутів на вузлових точках необхід-мо 4-U штативів. Точність центрування теодоліта і візирних цілей повинна бути 1 мм, ця точність забезпечується оптико-тичними центрир, якими забезпечені сучасні теод-літи.
Знімальну геодезичну мережу створюють для згущення гео-дезіческой планової і висотної основи до щільності, забезпе-Чіва виконання топографічної зйомки. Її розвивають від пунктів державних геодезичних мереж, геодезичних мереж згущення 1 і 2 розрядів ітехніческого нівелювання шляхом побудови знімальних триангуляційних мереж, теод-літний і мензульних ходів, прямих, зворотних і комбінова-ванних зарубок; визначають, як правило, положення точок в плані і по висоті.
Граничні помилки положення пунктів планової с'емоч-ної мережі, включаючи і планові розпізнавальні знаки, на відкритій місцевості і на забудованій території не повинні перевищувати 0,2 мм в масштабі плану і 0,3 мм в масштабі плану на місцевості, покриття-тій деревами та чагарниками .