Ñ ие є свідчення всього, що бачив і пізнав в ті роки, коли взяв гору аз Трьома Печатками Машу. Аз бачив Тися- ча і Одну Місяць і, вірно, цього достатньо для короткого відріз-˝ ка чоловіча життя, однак, мовлено, що Пророки жили довше. Аз слабкий і хворий, і страждаю від виснаження і великої втомилися, і зітхання висить в моїх грудях подібно згаслому ліхтаря. Аз старий. Вовки вимовляють моє ім'я в своїх опівнічних псалмах, і цей тихий, вкрадливий Глас кличе мене здалеку. І Глас набагато ближче провопіет мені в вуха з нечестивою спрагою. Вага моєї душі обере остаточне місце спокою. Перед тим, як оне трапиться аз записати повинен тут все, що можу розповісти про ті жахи, що підступають Ззовні і вряди лежать в очікуванні в дверях кожної людини, бо є це давня таємниця, заповідана поколінням колишнім, але забута всіма, крім кількох людей, поплічників
Древніх (нехай будуть імена цих викреслені!).
І якщо я не завершена цю працю, обимі то, що написано тут і відкрий інше, бо часу залишилося мало, але че- ловечества не знає і не розуміє то зло, дещо чекає его˝ звідусіль, спрямоване з кожних відчинених Воріт, з кожної розірваної кордону, від всякого безумного псаломщика, який молиться перед вівтарями божевілля.
Бо є це Книга Мертвих, Книга Чорної Землі, кою аз записав на свій страх і ризик точно так, як пізнав оне в˝ долинах Игиги, долинах жорстокосердих небесних духів з земель, що лежать поза межами вони мандрувати Пустинь.
Щоб були всі читають цю Книгу попереджені, бо житла людські лежать перед поглядом Стародавнього Рода Богів і де˝- монов з часу перед Часом, які шукають відплати за ту забуту битву, Коя відбулася за Твердю Небесної, розірвати Світи за днів перед створенням Людини, коли Старші боги бродили через Простору; Рід Мардука, халдеям відомий, і Енкі, нашого Владики, Володаря чарівників.
Знай далі, що я пройшов всі Пояси Богів, а також За межею Azonei; сходив в місця Смерті і Вічної Спраги, котрі доступні лише через Врата Ганзір, зведені в Урі за днів перед Воздвиження Вавилона.
Знай також, що аз тлумачив з усіма мислимими духами і демонами, імена яких людству більш невідомі або ніколи невідомі були. І Підписи деяких з них утримуватися тут, інші ж має мені забрати в той час, коли тебе покину. Змилуйся до душі моєї Ану!
Аз бачив Невідомі Землі, котрі ніколи не були нанесені на карти. Аз жив в пустелях і землях покинутих, говорив з де˝- монами і душами убитих людей, з душами жінок, які померли при дитини народженні, жертвами дияволки Ламмашти.
Аз мандрував під Морями в пошуках Палацу Нашого Володаря, і відшукав кам'яні монументи полонених цивілізацій; зумів прочитати писання деяких з них в той час, як інші залишаються таємницею для будь-якого живе. І ці цивілізації були зруйновані з вини знання, що міститься в цей Книзі.
Аз мандрував серед зірок і перед Богами тріпотів. Нарешті, я знайшов змову з допомогою якого пройшов Врата Арзір і забрів у царства заборонені жахливих Игиги. Аз будив демонів і покійних.
Аз закликав тіні своїх предків, примушуючи оні бути зріти людському погляду, на вершинах храмів, підняв-˝ них зірок досягти щоб і торкнутися печер преісподні Хадес. Аз бився з чародія Чорним Азаг-Тотом, але марно, і втік на Землю, звернувшись до Инанне і брату оной Мардуку, Володарем Двуглаваго Сокири.
Аз піднімав армії проти Земель Сходу, закликаючи орди демонів мені підлеглих, і сім знайшов Нгаа, варварів Бога, видихати полум'я і рикаючого подібно розкатам тисячі громів. Аз відкрив і пізнав страх.
Аз знайшов Врата, провідні в межею, якими Стародавні невпинно ступити тщатся в наш Світ і біля яких несуть свою˝ варту. Аз пізнав запах Стародавній, Цариці За межею, ім'я кое˝й записано в страшному Магана писанні, завіті одній із стародавніх цивілізацій, чиї жерці зголодніли сили і влади і распах˝- нулі люті Врата на годину після Часу і були зметені.
Аз збагнув ці знання завдяки збігу страшних і дивних обставин, пройшовши через випробування жахливі, які з'явилися неписьменному синові пастуха, яким був аз в той час там, що звуть греки Месопотамією.
Одного разу, будучи юним аз поодинці брів на Схід в
горах, названих людьми, які там живуть горами Машу, і зустрів на своєму шляху сірий камінь, на якому були висече- ни три дивних символу. Висотою оно був з людини, але завширшки не поступався бику. Камінь міцно стояв вкопаний в землю, і аз навіть не зміг похитнути нім. Думаючи про те, що висічені знаки лише ідея якогось царя, що забажав увічнити сім свою перемогу над ворогом, аз розвів косте˝р біля підніжжя каменя щоб убезпечити себе від вовків, блукаючих в тих околицях, і відійшов до сну, так як вже смеркло , але я був далекий від свого села Бет Дуррабіі. Близько третьої години до світанку, в дев'ятнадцятий шабат, аз був розбуджений виттям собаки иль, можливо, вовка, надзвичайно гучним і близько роздають від мене. Багаття згас і только˝ червоні гаряче вугілля відкидали боязку танцюючу тінь на кам'яний монумент з трьома символами. Аз поспішив розвести новий вогонь, коли несподівано сірий камінь почав не поспішаючи підніматися в повітря немов ставши голубом. Аз НЕ мо˝г ні говорити, ні поворухнутися від страху, скував мою спі˝-
ну і зіщулившись холодними пальцями мою голову.
Незабаром я почув глас, який звучав тихо на деякій відстані, і сильніший страх перед можливими розбійниками опанував мною. Весь тремтячи аз закутався в свою одіж.
Потім другий голос приєднався до першого і тоді кілька людей в чорному вбранні татів разом минули те місце, де я сховався, оточивши ширяє в повітрі камінь і не показуючи при оном ні найменшого переляку.
Тепер я міг ясно бачити три вибитих на поверхні знака, що горіли на кам'яному монументі червоним вогнем, немов моноліт був охоплений полум'ям багаття. Фігури хором бурмотіли молитву иль заклинання, з якого можна було лише почути кілька слів на невідомому мені мовою;
да пощадить мою душу Ану. нині ці обряди більш не є для мене таємницею.
Фігури, лики яких аз не міг ні зріти, ні пізнати, нача чи в повітрі дико розмахувати кинджалами продемонстрували блискучу гру холодно і гостро в гірській ночі.
Èç-ïîä застиглого в повітрі моноліту, з самої землі на якій він був встановлений, почав здійматися хвіст змії. Аспід˝ був більше, мабуть, всіх тих, яких я коли-небудь спів. Самая˝ тонка частина оного була завтовшки в дві чоловічі руки. Земля˝ вже почала здригатися під вагою гада, кінця якого все еще˝ не було видно. Спів жерців, яких я знаю нині як поплічників таємних Сил, стало набагато голосніше і верескливий:
Іа! Іа! Зі Азаг! Іа! Іа! Зі Азкак! Іа! Іа! Кутулі Зу Кур! Іа! Земля в тому місці, де я сховався, стала вологою, просочившись якоюсь рідиною, стікає з місця подій, яких став аз мимовільним свідком. Аз доторкнувся до мокро˝- ті і виявив, що суть оне кров. З жахом я заволав, видавши сім свою присутність. Жерці обернулися і з огидою аз побачив, що кинджалами, вжитими при піднятті каменю, вони розсікли свої груди для незрозумілою мені в той час мети. Нині ж аз знаю, що кров є їжа для духів. Ось чому полі брані після січі палає чадним світлом, видава˝я
оним духів пасуться там. Захисти нас всіх Ану!
Мій крик кинув до хаос весь обряд. Аз кинувся бігти по гірській стежці, що привела мене сюди, жерці ж гналися за мною; однак, деякі залишилися біля каменю, можливо, щоб завершити обряд. Як би це не було, коли я шалено збігав по схилу в холодній ночі і моє серце виривалося з грудей, а до голови піднялася хвиля спека, за моєю спі˝- ною пролунав тріск розколює камень і грім потряс землю, по якій я в жаху мчав . У переляку я упав ниць.
Піднявшись, я обернувся щоб дати відсіч будь-якому нападнику б на мене, хоча і був беззбройний. На свій подив, то, що я побачив, не було ні жерцем Стародавнього Жаху, ні некромантією забороненого мистецтва, а лише чорними мантіями, що лежали на траві, чи не подавали жодних ознак життя і навіть без натяку на тіла, котрі були одягнені в оні.
Підійшовши з побоюванням до першої мантії і підібравши довгу гілку, аз підняв плаття з купи бур'яну і колючок і побачив, що все, що залишилося від жерця є калюжка маслянистої слизу подібно зеленому маслу, видавала запах давно ðàç-˝ лага на сонці трупа. Сморід відштовхувала, але я був налаштований рішуче і хотів переконатися, що інших спіткала та ж доля.
Пройшовши по тій же стежці, по якій буквально кілька хвилин так злякано тікав, тому, і, прийшовши до другого темному жерцеві, аз знайшов оного в подібному стані. Обходячи місце аз все більше і більше знаходив убрань, але вже не ризикував ці перевертати. Поступово я наблизився до сірого каменю, колишньому недавно так неприродно піднесеним за наказом жерців. Оно знову стояв на землі, але висічені знаки все ще світилися дивним світлом. Змії, иль те, про що я думав як про гаспида, згинули. Але в згаслих вугіллі багаття, нині холодних і чорних, лежала блискуча металева пластина. Підібравши ону аз побачив, що на цей теж вигравірувано символи, але такий заплутаною суті, що аз не зміг їх зрозуміти. Знаки не були схожі на символи каменю; аз відчував, що âîò-âîò прочитаю букви, але цього не сталося, як ніби я знав одного разу цей мову, але нині забув. Моя голова розболілася, немов якийсь демон стукав по оной, і тут промінь місячного світла відбився на металевому обереге - аз знаю нині що це било˝
- і голос проник в мою голову і повідав про таємниці того, чому я став очевидцем, одним словом:
У той же момент, немов прошепотів слово увірвалося в мої вуха, я збагнув. Ось знаки, висічені на камені сірому, був коий Брамою в межею:
І ось цей оберіг, тримав коий аз в долоні своєї і ношу коий донині на своїй шиї, і пишу оні рядки з ним:
З трьох символів висічених перший є Знак нашого Роду з межею і названий оно Арра на мові Книжника, посланника Старших, що навчався мене. Мовою найдавнішого граду Вавилона, яким був Ур. Є покоління було Підпис Договору Старших Богів і зрят коли оно вони, дали його нам, ніколи не запамятуют нас. Поклялися вони! Дух Небес, Пам'ятай!
Другий є Старший Знак і суть оно Ключ, за допомогою якого Сили Богів Старших можуть бути покликані, коли використаний цей з належними словес і образами. Має оно Ім'я, є дещо Агга.
Третій Знак є Підпис Варта. Ім'я оной є Бандар. Страж суть Рід, посланий Старшими. Він несе дозор поки êòî-ëèáî пригощає, коли потрібні обряди і жертвопринесення доконаним, інакше, покликаний, повстане проти тебе.
Ці Підписи, щоб стали дієві, повинні бути виконані на камені, поставленому після на землю. Іль поставленому на вівтар жертвопринесень. Іль принесеним до Скелі заговорили. Іль вигравірувані на металі свого Бога іл˝ь Богині і носяться на шиї, але приховано від погляду необізнаного. З усіх трьох, Агга і Арра можуть бути використані ðàç-˝ до діла, поодинці. Бандар ж ні в якому разі не повинна бути використана одна, окремо від інших, але з однією иль с˝о другий, бо Варту слід завжди нагадувати про Договір, ˝ де він поклявся з Богами Старшими і Родом нашим, інакше постане покоління було на тебе, вб'є і розорить твій град, і лише Боги Старші прийдуть на допомогу, але пізно, зі сльозами твоїх людей і голосінням твоїх жінок.
Оберіг металевий, знайшов коий аз в вугіллі багаття і