Недопиту келих вина,
Як любові недопита чаша,
Чи не розбитий, і не випита до дна,
На нього життя схоже наша.
До країв був одного разу налитий,
Наш келих з надій і бажань,
А тепер недопиту варто-
Знак помилок і самокопання.
Як тоді, той же дощ за вікном.
Ті ж руки мене обіймали.
З келиха смакуючи вино,
Ми в любов неземну грали.
В хмарах був не страшний політ,
Від небес до землі расстоянье.,
Тільки знала Доля наперед,
Пропонуючи для нас випробуванням.
Занадто терпке було вино.
Та й дим без вогню не буває.
І в відкрите вночі вікно
З вітром білим любов летить.
Той келих-провідник наших мрій,
Чи не розбитий він і не був розлитим,
Недопиту келих наших сліз.
Нехай залишиться він недопитим.
без одягу і тремтячи від бажання.
Без одягу і тремтячи від бажання,
Знемагаючи від сліпого потягу,
Губ стосуватися гарячим диханням,
Прокидатися від дотику.
Поцілунки жадібно пити з захватом,
До межі, до країв переповниться.
Може все це сон, мана,
Або винна сука безсоння.
І по вологим коридорах забуття,
Без сорому, блукаючи в реальності
Пропадаючи на мить, на мить,
Навсегда.До кінця це хрест нести.
Поет, душа твоя прекрасна !,
Як багато почуттів зберігає вона!
Хай не проста твоя доля,
Творив і жив ти не даремно.
Як вибирає наш Господь
Кого обдаровувати талантом?
Кому віддати (ось адже загадка),
хвалу? -Будь ласка, постарайся.
Де я була, коли не знала
тебе? Я помню.Ти забудь.
Я вибирала потрібний шлях,
Поетів і любов змінювала.
Клянуся своєю головою,
Що життя моє тепер з твоєю
обручена.Любіть посмію !,
Ти призначений мені долею.
Ах, як мені бути? Ти не поверішь-
Тебе ніким чи не заміниш,
Але не наздогнати за тобою.
Прощай, поет, вибачай,
Що я тебе не привітала.,
Тебе я шкірою відчувала,
І не могла вже заснути.
Прощай, поет і до побачення.,
Твоя любов, як кара,
І я боюся в ній потонути.
Дякую за те, що ти прийшов,
За те, що бути з тобою добре,
За те, що тримаєш дбайливо мене,
Без зайвих слів зумів мене зрозуміти.
За ніжність я тобі дякую,
За рідкість зустрічей, за червону зорю,
Я не чекала, а ти з'явився раптом,
Чи не постукавши, як добрий друг.
Ти в моєму житті немов яскравий відблиск, -
Дякую тобі за солодку мить.
За те, що знаєш ти про що мовчу,
Про що мрію і про що сумую.
Ти говориш зі мною про все,
Коли і розмова-то ні про що.
Дякую за теплу постіль,
За те, що так ти на мене дивився.
За те, що таємниці довіряєш мені,
Нехай не всі, але чи вистачить їх цілком,
За натхнення-дякую.,
І ці рядки я тобі дарую.