С.С. Солдатченко, С.Г. Донич, І.П. Ігнатоніс, Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сеченова, м Ялта
Вибір робочого газу для інгаляцій
Потік робочого газу для більшості сучасних небулайзерів знаходиться в межах 4-8 л / хв. В умовах стаціонару при ТОБА рекомендовано застосування кисню, необхідність якого обумовлена розвитком гіпоксемії [12]. Основними причинами останньої є порушення балансу між вентиляцією і перфузією, а також підвищення споживання кисню тканинами внаслідок надмірної роботи дихальної мускулатури [6, 8].
При зниженні SaО2 <92% и артериальной гипоксемии (РаО2 <60-65 мм рт. ст.) необходима постоянная подача 40-60% кислорода через носовые канюли или лицевую маску. Титрование кислородотерапии рекомендуется проводить в зависимости от результатов пульсоксиметрии до тех пор, пока уровень SaО2 не превысит 94% [8, 21].
Певною перевагою володіє застосування газової суміші гелію (60-80%) і кисню (гелиокс), маю щей низьку щільність. Дихання Геліокс дозволяє знизити опір потоку повітря в дихальних шляхах, що веде до зменшення розвитку стомлення дихальної мускулатури. В силу більш високої дифузійної здатності гелію гелиокс швидше проникає по альвеолярним коллатералям в погано вентильовані простий-ранства легких і через малу розчинність в крові залишається в них, перешкоджаючи розвитку ателектазів. Крім того, гелій покращує транспорт кисню до альвеоло-капілярної мембрани [6]. Терапія Геліокс може розглядатися як метод, що дозволяє «прикрити» найбільш уразливий період ТОБА, в який ще в повній мірі не подіяла терапія системними або інгаляційними стероїдами [2].