Не ображайте, діти, матерів!
Нехай серця їх не зачепить ваша грубість.
На світлі всім немає нікого ріднею,
І немає душі безбожно і убожій,
Ніж та, що зробити може цю дурість.
Оспівана материнська любов
Не раз, не два і немає її дорожче
Вона простить, зрозуміє, повірить знову.
Вона за вас і життя віддасть і кров
Нікчемний, хто зрозуміти того не може.
Немає почуття безкорисливої і добріші.
У ній немає розрахунку, вся, як на долоні
Летить за вами через сто морів,
Щоб вам допомогти, укрити, зігріти скоріше,
А ви в броні вже і в обороні.
Так їй не треба нічого від вас
Лише знати завжди, вона необхідна.
А ви знову, вже вкотре,
Не бачачи біль, що хлюпається з очей,
Куди то мчимо, тільки знову мимо.
Вам так свобода від неї потрібна,
Вона вас обтяжує, заважає, мучить.
Чи не ви їй, а вона лише вам повинна,
Вона для вас не так вже й важлива,
Але життя не дарма нас постійно вчить.
Раптом стане ясно, що без тієї любові,
Як без ковтка води в пустелі пекучої.
Дихай, дивись, як можеш, так живи,
Хоч кайся, хоч молись, а хоч реви,
Чи не повернеш, пішла, безглуздий випадок.
Ніщо не вічне, навіть це щастя,
Коли любимо, яким би не був ти.
І руки, розганяється негода,
Рятували від горя і напастей
Не приголубить вас вже, на жаль!
Не ображайте, діти, матерів!
Вони для вас - опора і святиня.
Прощення попросіть скоріше,
І добрим словом зігрівайте матерів
У всі віки, і повсякчас, і відтепер.
Рейтинг вірші: 5.0
2 осіб проголосувало
Голосовать мають можливість тільки зареєстровані користувачі!
зареєструватися