Нововведення фактично знаменує повернення до фіксованого курсу. Але при цьому не порушуються домовленості з МВФ про гнучку гривні
Ініціатива регулятора щодо впровадження індикативного курсу долара, м'яко кажучи, не знайшла відгуку в душах банкірів і експертів. Основне питання: "Навіщо?". Опитані учасники ринку не розуміють, що це таке і як буде працювати. В Україні вже співіснують кілька курсів: офіційний, готівковий, курс торгів на міжбанку. Причому середньозважений курс торгів, підраховуваний Нацбанком, істотно відрізняється від курсу, відображуваного валютними дилерами (УкрДилінг, ІнтерБізнесКонсалтинг). Причина такої відмінності - окреме питання. По суті, це два різних курсу.
Рішення про встановлення індикативного курсу регулятор пояснює бажанням стабілізувати панічні настрої населення і запобігти розхитування фінансової системи. Чиновники впевнені, що новий курс стане орієнтиром, який банки зможуть враховувати при здійсненні операцій на міжбанківському валютному ринку. Але де гарантія, що банки хоч якось будуть його враховувати?
Банкіри констатують: нововведення фактично знаменує повернення до фіксованого курсу. Але при цьому не порушуються домовленості з МВФ щодо гнучкого курсоутворення. Адже індикативний курс є не "обов'язковим до виконання", а всього лише рекомендованим рівнем ціни валюти. Але у регулятора залишається безвідмовний інструмент контролю банків - електронна система підтвердження угод на валютному ринку Валкла. Тому бути неслухняним навряд чи вийде.
В умовах воєнного часу бачиться допустимим застосування заходів адміністративного впливу, в тому числі на валютному ринку
Банкіри впевнені: регулятор йде хибним шляхом. Адже причина триваючого тиску на гривню - не стільки панічний попит на валюту, скільки фундаментальні дисбаланси в економіці, яких не уникнути в умовах воєнного часу. У цій ситуації найбільш розумним було б проведення регулярних (не менше двох разів на тиждень) аукціонів НБУ з продажу валюти. Тільки задовольнивши істотний відкладений попит і продовжуючи насичувати ринок валютою протягом тривалого часу (місяця-двох) можна збити панічні настрої.
Павло Крапівін, перший заступник голови правління банку Контракт
Індикативний курс - дуже зручне словосполучення. З одного боку, воно не несе в собі нічого розпорядчого, нормативного. З іншого, ринку необхідно було поставити якийсь ціновий індикатор, який бачиться уряду і Національному банку справедливим.
Гарантією того, що учасники ринку будуть орієнтуватися на цей курс, будуть діючі НБУ адміністративні методи на валютному ринку. Цього не приховує і сама Валерія Гонтарєва. В умовах воєнного часу бачиться допустимим застосування заходів адміністративного впливу, в тому числі на валютному ринку.
Як вважається індикативний курс, я не знаю. Але, думаю, у банків не буде іншого виходу окрім як орієнтуватися в своїй роботі на цей курс. У регулятора є відповідний інструмент контролю - система підтвердження угод на валютному ринку адмініструється Нацбанком.
Припускаю, що питання впровадження індикативного курсу в тій чи іншій мірі узгоджений з МВФ. Адже рекомендації фонду зазвичай стосуються нехай і запущених, але рядових ситуацій. Війна в країні - ситуація не рядова. І я сумніваюся, що МВФ має методики, що дозволяють оцінювати об'єктивну ситуацію в економіці і фінансах в умовах війни. Думаю, індикативний курс є найбільш оптимальним інструментом досягнення жорстких цілей.
Олександр Шаров, керівник відділу зовнішньоекономічної політики Національного інституту стратегічних досліджень
Нинішня команда НБУ вирішила перейти на ринкові методи визначення курсу, при тому, що ринкові умови для цього не були підготовлені. Залишаються нерозвиненими фондовий ринок і монетарні інструменти впливу на курс, які б дозволили здійснювати кількісне пом'якшення. Чи не розвинені інструменти хеджування: немає форвардних операцій, ф'ючерсних - всього того, що дозволяє страхуватися від ризиків. Вони роками не створювалися. При цьому НБУ розповідає, що їм весь час хтось заважає, а курс національної валюти виглядає не так, як їм хотілося б. Звідси виникає ідея використання якогось розрахункового індикативного курсу. Але це все не ринкові методи. А наступний крок - це адміністративно фіксований курс. І всі, хто не хоче купувати / продавати за цим курсом, - спекулянти.
Всі ці індикативні курси годяться лише для теоретизування, а спроба їх впровадження - непрофесійна гра
Логічним було б передати управління валютним курсом уряду. Тому що центральні банки повинні займатися не курсом, а таргетуванням інфляції. А питаннями зовнішніх цін, експорту-імпорту, прямих інвестицій, тобто факторів, що впливають на курс, займається уряд. Але НБУ залишив за собою функцію управління курсом і продовжує займатися не своєю парафією. В такому випадку регулятору необхідно забезпечити 100% потреб ринку валютою по індикативного курсу - чи то за рахунок своїх резервів, то чи кредитів. А якщо не можуть такий курс забезпечити, значить, він повинен бути вільний, з відповідними наслідками для економіки.
Формул для визначення індикативного курсу є десятки. Але це все формули для студентів, покликані описати ідеальну модель ринку. Ринок же не відповідає економічним моделям. Тому всі ці індикативні курси годяться лише для теоретизування. А спроба їх впровадження - непрофесійна гра. У такій ситуації зазвичай змінюють всю команду і потім змінюють парадигму.
Звичайно, можна все, що завгодно, ввести - і 60 копійок за долар, як в Радянському союзі було. І продавати валюту тільки обраним - наприклад, під критичний імпорт. До слова, в рамках військової економіки такий сценарій цілком можливий. Але я не прихильник цього.