Мета процесу навчання повинна бути комплексною, що передбачає досягнення в єдності цілей навчання, виховання, розвитку.
Дидактика - теорія навчання і освіти, галузь педагогіки, що вивчає процес навчання і його складові. Об'єкт - навчання, предмет - зв'язок викладання та навчання, їх взаімрдействіе.
Принципи формування Н і У.
Методи, прийоми, засоби та форми навчання.
Обсяг і структуру змісту навчання.
Виховує навчання на учнів.
Принципи та закономірності засвоєння знань.
Освітня - озброєння учнів ЗУН, формування правильних уявлень і понять про навколишній світ, про досліджуваних предметах і дисциплінах; вироблення певного світогляду; розвиток мислення, самостійності в рішенні навчальних і професійних завдань.
Виховна - формування якостей особистості, психологічного клімату в колективі.
Розвиваюча - формування вміння творчо мислити і діяти при вирішенні виникаючих завдань, вдосконалення інтелектуальних, фізичних та інших здібностей.
Освітня функція. Основне значення освітньої функції полягає в озброєнні учнів системою наукових знань, умінь, навичок і її використанні на практиці.
Наукові знання включають в себе факти, поняття, закони, закономірності, теорії, узагальнену картину світу. Відповідно до освітньої функції вони повинні стати надбанням особистості, ввійти в структуру її досвіду. Найбільш повна реалізація цієї функції повинна забезпечити повноту, систематичність і усвідомленість знань, їх міцність і дієвість. Це вимагає такої організації процесу навчання, щоб із змісту навчального предмета, що відображає відповідну галузь наукового знання, не випадало елементи, важливі для розуміння основних ідей і істотних причинно-наслідкових зв'язків, щоб в загальній системі знань не утворювалися незаповнені порожнечі. Знання повинні особливим чином упорядочиваться, набуваючи все більшої стрункість і логічну підпорядкованість, щоб нове знання витікало з раніше засвоєного і прокладало шлях до освоєння наступного. Кінцевим результатом реалізації освітньої функції є дієвість знань, що виражається у свідомому оперуванні ними, в здатності мобілізувати колишні знання для отримання нових, а також сформованість найважливіших як спеціальних (по предмету), так і загальнонавчальних умінь і навичок. Уміння як уміла дія прямує чітко усвідомлюваною метою, а в основі навику, тобто автоматизованого дії, лежить система зміцнілих зв'язків. Уміння утворюються в результаті вправ, які варіюють умови навчальної діяльності та передбачають її поступове ускладнення. Для вироблення навичок необхідні багатократні вправи в одних і тих же умовах. Провадження освітньої функції нерозривно пов'язане з формуванням навичок роботи з книгою, довідковою літературою, бібліографічним апаратом, організації самостійної роботи, конспектування і ін.
Навчальна діяльність студента включає в себе мотивацію, цілі, навчальні дії, контроль (самоконтроль) і оцінка (самооцінка).
Виховна функція. Виховує характер навчання чітко виявляється закономірність, що діє непорушно в будь-епохи і в будь-яких умовах. Виховна функція органічно випливає з самого змісту, форм і методів навчання, але разом з тим вона здійснюється і за допомогою спеціальної організації спілкування вчителя з учнями. Об'єктивно навчання не може не виховувати певних поглядів, переконань, відносин, якостей особистості. Формування особистості взагалі неможливо без засвоєння системи моральних та інших понять, норм і вимог. Навчання виховує завжди, але не автоматично і не завжди в потрібному напрямку, тому реалізація виховує функції вимагає при організації навчального процесу, відборі змісту, виборі форм і методів виходити з правильно понятих завдань виховання на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Найважливішим аспектом здійснення виховує функції навчання є формування мотивів навчальної діяльності, спочатку визначають її успішність.