Навик читання, безумовно, є головним і визна-ляющим фактором успішності всього подальшого обра-тання. Читання - це складний, багатогранний процес. Він має на увазі рішення найважливіших пізнавальних і кому-мунікатівних завдань: розуміння (загальне, повне, крітічес-кое), знаходження конкретної інформації, інтерпретація змісту, і ін. Читання як діяльність визначають ме-ханізм сприйняття, впізнавання, розуміння, осмислення, рефлексії, антиципації і т.п.
Основними типами читання є комунікативне читання вголос і про себе, навчальний та самостійне.
Основними видами читання є:
Своєрідність текстів підручника вимагає від учителя изоб-ретательності і продуманості в організації дитячого чте-ня, перш за все, на уроці. Пропоновані учням тек-сти, безумовно, змістовні, пізнавальні та цікаві, але, ні в якому разі не можна перетворювати заняття в уроки читання. Частина текстів, найбільш складних для вос-ємства, можна давати лише в переказі вчителя з фраг-плементарним, вибірковим читанням на уроці і перечіти-ням дітьми вдома лише за бажанням. (Наприклад, так можна попрацювати з текстами уроків 7 і 8 модуля «Основи светс-кою етики»; тема «Доброчесність і порок»),
^ Урок 7. Доброчесність і порок
Що таке чеснота і порок. Що потрібно робити, щоб стати доброчесним. Основні поняття:
Добро і зло. Доброчесність. Порок. Визнання цінності кожної людини.
Етика вивчає мораль і намагається дізнатися, що є добро і зло, належне і неприпустиме. Але вона є і практи-ного знанням, так як вивчає вчинки і поведінка лю-дей. Не можна бути «добрим всередині себе». Важко назвати людино добрим, якщо він знає, що таке добро і зло, але при цьому не веде себе відповідним чином. Вчинки, які спрямовані на добро, отримали назву Добродій-телей. Дії, результатом яких виявляється при-ня зла собі або іншим людям, називаються пороками.
Здійснюючи добродійні вчинки, людина навчається бути добрим, стає доброчесним.
В етиці виділяють два основних розуміння того, що та-де чеснота.
По-перше, чеснота висловлює прагнення людини відповідати тому образу особистості, який відповідними-ет моральним ідеалам добра. Кожна людина має перед собою зразки хорошого, моральної поведінки. Це можуть бути батьки, вчителі, друзі, герої історії країни, чи-тературние персонажі. В якості такого морального идеа-ла може бути збірний образ позитивних якостей інших. Орієнтуючись на ці моральні образи людина вчитися бути доброчесним.
По-друге, доброчесність означає окреме позитивними-ве моральна якість людини як особистості. Особистістю-називають людину, який виробив стійкі способи поведінки при взаєминах з іншими людьми. Але якості особистості можуть бути не тільки добрими, але і хибними. Порочність - це те, що протистоїть доб-родетелі.
Доброчесність це не тільки звичка надходити добре, не просто якості особистості. Доброчесність це внутрішня установка, свідомі зусилля людини відповідати ідеалам добра. Доброчесна людина - той, хто знає, що є добро і зло, і робить доброчесні поступ-ки, уникаючи порочних. Доброчесність - це прагнення до мо-ральному досконалості, яке формується шляхом оціню-ки вчинків особистості з боку інших людей і самого себе. Коли говорять: «На цю людину можна покластися», це означає, що ми знаємо, як він поведе себе в тій чи іншій ситуації. І дуже важливо вести себе так, щоб окружа ющіе «могли на тебе покластися».
Що потрібно робити, щоб стати доброчесним? Мо-ральное розвиток людини як особистості відбувається на про-тяженіі всього його життя, в тісному і постійному спілкуванні і взаємодії з іншими людьми. З раннього дитинства чоло-вік спостерігає за вчинками інших людей, бере з них при-заходів, сам робить щось для інших. Іноді люди помиляються і надходять погано, шкідливо. Поступово, шляхом проб і оши-пліч, шляхом оцінок з боку оточуючих його людей, і порівнюючи свої вчинки з діями інших, людина на-учается жити в суспільстві. І він навчається бути чеснота-ним, набуває добродійні якості особистості.
Найголовнішим на цьому шляху, початком морального вдосконалення, першим кроком на шляху до чеснота-ному поведінки є визнання цінності інших лю-дей. У своїх вчинках людина не може орієнтуватися тільки на свої інтереси і переконання, він повинен поважати інтереси і переконання інших людей. Тільки таким шляхом людина може домогтися морального вдосконалення і стати доброчесним.
Шлях чесноти важкий і довгий. Багатьом здається, що простіше жити так, як хочеться тільки йому. Але тоді така людина повинна бути готовий до того, що оточуючі його люди не захочуть спілкуватися з ним, не захочуть з ним дружити. І не треба боятися, що жодна людина ніколи не зможе стати повністю доброчесним. Якщо ти будеш прагнути до цього, прикладеш старання, будеш пильнувати робити цнотливу картину і уникати порочного поведінки, то рано чи пізно люди скажуть про тебе: «Ось справжній чоловік, на ко-торого можна покластися». А це і є найвища оцінка доб-родетельного людини.
^ Урок 8. Доброчесність і порок
Як розумів чесноту філософ Аристотель. Прагнення до чесноти передбачає збереження чув-ства власної гідності. Основниепонятія: Чеснота. Порок. Почуття власної гідності.
Існує багато чеснот і вад. Найбільш відоме в етиці розуміння і поділ чеснот було запропоновано давньогрецьким філософом Аристотелем. Арі-стотель вважав, що чеснота є свідомий вибір найкращого у вчинках. І найкращою є чеснота, яка стоїть посередині між двома пороками, які полягають в надлишку або нестачі чесноти. Найкраще це показати на прикладах чеснот.
Дружелюбність - середина між лукавством і угоднику-ством. Дружелюбність як чеснота висловлює ступінь ис-кренності у відносинах між людьми. Лукавство - це по-рок, що складається в нестачі дружелюбності. Лукавий чоловік при зустрічі клянеться іншим в дружбі, а «за спиною» робить їм різну гидоту. Дружити з такою людиною не можна. Угод-ництво - це порок, що складається в надлишку дружелюбності. Угод-ЛІВИЙ людина хоче сподобатися всім, всіх слухається. Та-кою людина сьогодні робить одне, завтра інше. покластися
на нього не можна. Тому дружелюбність як чеснота, це вміння підтримувати відносини з іншими людьми, не за-буваючи при цьому про почуття власної гідності.
Є ще дуже багато інших чеснот і вад. Але немає єдиних правил, які можна один раз вивчити, що-б стати доброчесним. Є багато вчинків, які можуть бути оцінені, наприклад, як мужні, щедрі або доброзичливі. Існують різні життєві ситуації, в яких однакові вчинки можуть оцінюватися по-раз-ному. І добродійні якості різних людей оцінюючи-ються не однаково. Так, наприклад, вважається, що хлопчики повинні бути більш мужніми, ніж дівчатка, а дорослими-лі - чим діти. Тому, доброчесна людина це той, який прагне самостійно правильно зрозуміти ситу-ацію, оцінити себе та інших, щоб зробити найкращий вчинок з урахуванням всіх обставин. Саме це і буде доброчесним вчинком. Прагнення до чесноти передбачає в людині почуття власної гідності, яке людина бажає зберегти. І людина буде хаті-гать пороку, щоб згодом не шкодувати про втрачений ува-жении до самого себе.
Назвіть вчинки, які можуть бути оцінені як доб-родетельние або як порочні.
Як ви розумієте вислів філософа, що добро-детелей стоїть між двома пороками.
Інша частина текстів може бути використана для са-мостійно читання дітьми як на уроці, так і вдома ( "модуль" Основи світської етики »; урок21« Сором », урок23« Совість »; модуль« Основиміровихрелігіознихкультур »; урок4« Вознікновеніерелігій.Древніеверованія »идр .).
На уроці повинно бути і «читання-занурення». Поет-му, Новомосковський стародавні легенди, історичні документи, літі-ратурние твори, потрібно разом з дітьми намагатися обов'язково зануритися і в мовне середовище іншої епохи. І хоча мова древніх джерел в запропонованих підручником текстах багато в чому осучаснений, все одно він не простий для сьогоднішнього школяра.
Перед учителем неодмінно постане питання: в якій формі організувати роботу з фрагментами священних книг - Старого Завіту, Євангелія, Корану (модуль «Основиміро-вихрелігіознихкультур»; урок7 «Священниекнігі.Тора, Біблія, Коран»)?
Урок 7. Священні книги. Тора, Біблія, Коран
Що таке Біблія і з чого вона складається.
Що священна книга мусульман називається Коран.
Канон Тора Біблія Коран Пророки
Священні книги іудаїзму і християнства
Книга, в якій записано все, у що вірили стародавні іудеї, стала їх ^ Святим Письмом. Вони вірили в те, що в ньому сам Бог відкрив людям істину. Своє Святе Письмо іудеї називали Танах, а ті з них, хто розселився після завоювань їх держави в різних країнах і гово-рил, головним чином, на грецькій мові, стали називати цю книгу Біблією, що по-грецьки означає «Книги».
Пізніше Біблією стали називати Святе Письмо і іудеїв, і християн, тому що християни включили в нього розповіді про життя Ісуса і його учнів. Християни стали називати цю частину Біблії «Новим Заповітом», а Святе Письмо іудеїв «Старим Заповітом» (табл.).
Священна книга ісламу. Мусульмани вірять, що Бог поси-лал до людей посланців, і кожен посланник отримував від нього Писання, щоб передати його людям. Джерело всіх цих Писа-ний - Мати Книг, яка зберігається під Престолом Всевишнього-го. Мухаммад отримав від Бога Коран, який протягом більш ніж десяти років йому передавав ангел Джібріль (Гавриїл).
Коран розділений на 114 частин, які називаються су-рами. Сури складаються з різних уривків, оповідань. У них розповідається про загробне життя, про пророків, яких Бог посилав до різних народів до Мухаммада. В інших су-рах йдеться про те, як слід жити людям в мусульманс-кою громаді, даються розпорядження про те, як вести себе в сім'ї, як виконувати релігійні ритуали.
Зі Старого Завіту: «І створив Господь Бог людину з пра-ха земного, і вдихнув у ніздрі її дихання життя, і став че-ловек живою душею. І взяв Господь Бог людину, кото-рого створив, і поселив його в саду Едемському, щоб обробляти його і зберігати його. І сказав Господь Бог: Не добре бути чоловіку самотнім Створю йому поміч, подібну до нього. І створив Господь Бог з ребра, взятого у людини, дружину, і привів її до людини.
П'ятикнижжя Перша її частина називається П'ятикнижжя (в іудейської тра-діціі - Тора), оскільки складається з п'яти книг. У першій з них, яка називається «Буття», розповідається про сотво-рении Богом світу і людини і про життя перших поколінь єврейського народу ( «праотців»). У наступній книзі - «Вихід» - розповідається про те, як Мойсей вивів народ з Єгипту і уклав завіт з Богом. В інших книгах П'яти-книжковий були записані правила життя віруючих іудеїв.
Євангелія Про Ісуса Христа, засновника однієї зі світових релігій, розповіли чотири його учня: Матвій, Лука, Марк і Іоанн. Вони написали Еван-гелію, що перекладається як «блага вість». Учні хотіли донести людям благу звістку про те, що Ісус - син Бога, що він є Міс-сией (Христом), про те, чому Христос учив людей. Християни вірять в те, що Євангелія є богодухновения, тому що сам Бог надихнув учнів Христа писати їх.
Пророки За Пятикнижием слідують книги про подальшу історії їв-рейского народу, про те, як був побудований і зруйнований Іеру-Салімський Храм, про царів і найшанованіших людей цього народу.
Діяння апостолів Учнів Христа називали апостолами. Після смерті Ісуса вони теж стали проповідувати його вчення в різних країнах і частинах світу. Про їхні подорожі та пригоди розповідається в книзі, яка називаючи-ється «Діяння апостолів».
Писання Третя частина містить багато поетичних текстів і повчань.
Послання апостолів Маленькі громади християн стали виникати вже всюди, де тоді жили цивілізовані люди. І перші учні Христа писали листи цим громадам. Ці листи отримали назву «Послання апостолів».
Апокаліпсис Але не тільки розповіді про минуле містилися в писаннях апостолів. Вони також говорили про те, що чекає людство в майбутньому. Ця частина їх писань називалася «Пророцтва».