Однак довгий час інституційний підхід не розробляється-вався у вітчизняній філософії науки. Процес інституціалізації науки свідчить про її самостійності, про офіційне визнання ролі науки в системі суспільного розподілу праці, про її претензії на участь у розподілі матеріальних і человечес-ких ресурсів.
сукупність знань і їх носіїв;
наявність специфічних пізнавальних цілей і завдань;
виконання певних функцій;
наявність специфічних засобів пізнання і установ;
вироблення форм контролю, експертизи та оцінки наукових досягнень;
існування певних санкцій.
висновок:
Що є наука? Для чого вона людству? Кожен хоч раз у житті задає собі такі питання. Олександр Герцен говорив: «Наука - сила, вона розкриває відносини речей, їх закони та взаємодії». Але наскільки сильна сучасна наука? Які її можливості?
На сьогоднішній день ми можемо сказати, що наука в сучасному суспільстві відіграє важливу роль у багатьох галузях і сферах життя людей. Рівень розвиненості науки служить одним з основних показників розвитку суспільства, а також це - показник сучасного розвитку держави. Все навколо людини - це досягнення науки. Науку прийнято розглядати як високоспеціалізовану діяльність з виробництва об'єктивних знань про світ, що включає і самої людини.
Безумовно, наука - одна з найважливіших форм культури суспільства, а її розвиток - найважливіший фактор оновлення всіх сфер життєдіяльності людини. Сучасна наука формує світогляд людини, тісно пов'язана з технічним прогресом, допомагає створювати прогнози розвитку суспільства і розробляти програми, вирішувати проблеми, що постають перед людством.