Наука і моральність далеко не такі протилежні поняття, як часто вважає буденна свідомість. Наука тісно пов'язана з розвитком моральності, залежить від моральних цінностей та імперативів різних епох, в свою чергу мораль часто регулюється і навіть визначається наукою. Наукове знання, з'ясовуючи, що можливо і що неможливо в дійсності, намічає кордону і орієнтири пізнання, межі дозволеного і недозволеного, тим самим усвідомлюється область реальних можливостей людини, удосконалюються критерії морального вибору. Таким чином, наука є не тільки виробництво знань, а й вироблення певних етичних норм.
У науковому співтоваристві склалася в плині часу своя система моральних норм, імперативів, заборон, що регулюють наукову діяльність - тобто етос науковця світу. Основні норми етики вченого носять загальний характер (не пов'язані тільки з діяльністю вченого), перш за все, це чесність, справедливість, добросовісність, крім того можна виділити і специфічні вимоги наукової етики, які відрізняють професійні вимоги до вченого, це:
-вимога об'єктивності (об'єктивність несумісна з упередженими думками, вона вимагає обґрунтування тверджень логікою і фактами), один з основних моральних принципів науки - осуд суб'єктивізму;
Поряд з цими етичними нормами наукового діяльності можна назвати і такі цінності як універсальність, загальність, незацікавленість (безкорисливість), скептицизм і т.д. У зв'язку з нагальними екологічними проблемами, базовими для сучасного суспільства стають цінності взаємодії людини і природи, і сучасна наука вступає в епоху своєї екологізації. Перед наукою ставиться нова мета: не війна з природою ( «природа не храм, а майстерня»), а забезпечення коеволюційної (тобто спільного) розвитку людини і природи.
Незважаючи на тісний контакт науки і моральності в історії культури, чимало і доказів, які свідчать, що пафос і велич завдань науки можуть нерідко служити виправданням для речей антигуманних, нелюдських, тому неминуче постає питання про моральну відповідальність вченого. Дослідник відповідає сьогодні не тільки за доброякісність своїх результатів, він повинен замислюватися і про ті наслідки, до яких можуть привести його роботи. Давно відомо, що наукові досягнення можуть бути звернені не тільки на користь суспільству, але саме сьогодні гостро постало питання про те, що наука може зробити людство нещасним або навіть послужити непрямою причиною припинення життя на Землі. (Так, в деяких розділах сучасної біології ведуться досить небезпечні дослідження - зокрема, можливим стало створення мікроорганізмів - збудників хвороб, здатних долати раніше набутий імунітет, в такому випадку навіть заздалегідь проведена вакцинація виявиться неефективною; генна інженерія дозволяє створювати мікроби, стійкі до антибіотиків, а це означає, що хвороба, викликана такими збудниками, не піддасться основним поширеним сьогодні методам лікування; встановлена можливість розробки етнічних ого зброї - на основі виявлення біохімічних відмінностей між етнічними групами конструюється специфічно токсична для різних груп з'єднання і т.д.). Вищенаведені приклади свідчать про те, що цілі науки (а так само прикладні завдання і результати) не завжди є моральними і далеко не все, що може зробити наука, морально допустимо. Ніколи раніше вчений не мав такої моральної відповідальності за наслідки своїх досліджень, як сьогодні.