Наталія Сенчукова - небо № 7

Пам'ятаю, як літо співало
І дзвеніло, немов струна.
Пам'ятаю, як не хотіла
Повертатися знову одна.
А ти забув, забув зовсім
І наш під'їзд, і наше небо номер сім.
Згадай, хоч і непросто,
Всі квіти, що ти мені дарував.
Згадай, нехай несерйозно
Всі слова, що ти говорив.
Але ти забув, забув зовсім
І наш під'їзд, і наше "небо номер сім".

Другий під'їзд, сьомий поверх,
Губної помади олівець
І букви "А" + "Л" пурпуром по склу.
Другий під'їзд, сьомий поверх,
Адже там залишився свято наш,
Мій милий хлопчик з висотки на розі.

Знаю, що літо повернеться,
Чи засміється, але не для нас.
Знаю, тобі доведеться
Пошкодувати, мабуть не раз.
Але ти забув, забув зовсім
І наш під'їзд, і наше небо номер сім.

Другий під'їзд, сьомий поверх,
Губної помади олівець
І букви "А" + "Л" пурпуром по склу.
Другий під'їзд, сьомий поверх,
Адже там залишився свято наш,
Мій милий хлопчик з висотки на розі.

Мій милий хлопчик з висотки на розі.
Другий під'їзд, сьомий поверх,
Губної помади олівець
І букви "А" + "Л" пурпуром по склу.
Другий під'їзд, сьомий поверх,
Адже там залишився свято наш,
Мій милий хлопчик з висотки на розі.
Мій милий хлопчик з висотки на розі.
Мій милий хлопчик з висотки на розі.

Поділися текстом в соц мережах:

Підпишись на нашу групу

і слухай класну музику кожен день

Сьогодні також шукали