Наречену украли! Прикро, прикро.
Вкрали наречену? А може й добре?
І викуп платити за неї ми не будемо,
Давайте всі дружно про неї забудемо!
Наречену украли? Подумаєш - "цяця",
Не треба ось було "в дугу" напиватися.
Тепер нехай поплаче - Що зробила, дура?
Така, уявіть, у жінок натура.
Вкрали наречену? Туди і дорога!
Покається той, хто вкрав дуже скоро.
І сам нас попросить - Візьміть назад!
Втомився, пожалійте! Мені більше не треба!
Вкрали наречену, а весілля в розпалі.
І гості веселі в п'яному угарі
Вже побилися, а потім помирилися,
А дружка з дружком нишком пішли.
Наречену украли! Так нехай погуляє.
Наречений про зникнення і зовсім не знає.
Куди їй подітися? Прийде, дорога,
Адже шлюбний контракт не папірець яка.
Вкрали наречену. Все, начебто повернули.
Всі гості майже за столами заснули.
Наречена повернулася, але дивимося - інша.
Хапай її, братці! Зійде і така!
Рейтинг вірші: 5.0
9 осіб проголосувало
Голосовать мають можливість тільки зареєстровані користувачі!
зареєструватися
У нашому житті все буває.
Ну так - буває і не те)))
Головне - наречений на місці)))
Добре, що "заміну" знайшли!
"Заміна" мабуть рада була)))
а я була на такому весіллі. наречену вкрали, а ніхто і не кинувся години через два сама повернулася. сіла за стіл і надулася спасибі. напомнілі..улибнулі =)
Ваша хоч повернулася)))