Як то раз, в селі жив один чоловік, з яким ніхто не любив общаться.Нікто його імені не знал.Но, жорстокі люди придумали йому кличку - Ворон. Він був бідний, але жив з одним лише котом - Тишко. І ось одного разу Ворон відправився в ліс, за хмизом. За ним біг його кіт Тишко. Ворон любив свого кота, і ставився до нього як до людини.
- Гей, Тишка, що ти за мною то біжиш? Хіба я тобі говорив зі мною ходити? Ну ладно, сідай на плече, а то на зворотному шляху втомишся і загубишся.
Тишка стрибнув з легкістю на плече свого господаря і вони вирушили.
Через деякий час, вони прийшли. Ворон узяв сокиру, і став рубати одну берізку. Неуспел він зрубати, як з-за кущів понабежалі розбійники і зажадали від нього гроші. Але у Ворона не було грошей, а розбійники сказали що він бреше, і взяли його в полон. На прощання він крикнув своєму коту:
- Тишка, я скоро повернуся.
Але раптом, хто не встиг договорити, головний розбійник закрив рот Ворона, і вони його зв'язали і забрали в глибоку хащу лісу.
Тишка, не довго думаючи відправився шукати свого господаря. Він довго його шукав, але збився зі шляху і відправився до своєї землянки, де вони жили разом з Вороном.
Вночі, коли кіт поїв і взяв деяку провізію, він відправився на пошуки. По дорозі, він зустрів 2 його старих друзів, з якими він не бачився багато років.
- Здорово, Тихон, що ти тут робиш один в темному лісі? -запитав один з його друзів.
- Так, ось, відправився шукати свого господаря. А ви що тут робите? -сказав Тишка.
- А ми ходили шукати мого сина. відповів один Тишка.
- Гей, друзі, не могли б ви мені допомогти в пошуках мого господаря? -запитав Тишка.
- Прости, брат, але ми ще не знайшли мого сина, кошеня Василя, якщо побачиш, скажи йому, що його шукають батьки, добре! -сказав один Тишки.
- Гаразд! До зустрічі! -сказав Тишка.
- Щасливої дороги, лорогой, щасливої дороги! -сказали друзі Тишка.
Йшов Тишка днями, ночами, але так і не знайшов ніяких слідів. Тут, в одній з глушини він побачив Василя, який грав з мишкою на лузі.
- Васька! Чи це ти? Ти що не вдома? Хіба ти не знаєш, що тебе шукають батьки? Ти що? -запитав Тиша.
- Ждлявствуй, Тішька! Я тут погуляти лешіл! Але я не знав що я тяк далеко заблялся.-сказав маленький Васька.
- Підемо разом зі мною, отіщем мого хозяіна.-сказав Тиша.
Кошеня погодився, і вони разом вирушили в дорогу. Трохи згодом, вони побачили невеликий маєток. Коти увійшли в нього і побачили там багато людей, які вважали себе злочинцями, хуліганами, злочинцями і розбійниками. Наші друзі, побачимо у вікні Ворона, який сидів на стільці і міцно-міцно був пов'язаний мотузкою. Поруч з ним, сидів охоронець, який голосно хропів.
Коти, не довго думаючи переодяглися в одяг лиходіїв. Вони знайшли її в кошику з речами. Вони увійшли в це маєток і все звернули на них увагу. Після, Тишка підійшов до барної стійки і сказав:
- Гей, ти, мужик. Давай-ка пивка!
-Ха ха ха ха ха! Це звідки це до нас, такого. ха ха ха. "Красивого" дядечка замело. ха ха ха. Ти з якого села до нас пірпёрся. ха ха ха. це ж сміхота. ха ха ха. у що це ти вирядився. ха ха ха. засміявся бармен.
- Гей, ти, ти що тут взагалі страх втратив? -сказазал Тишка. І недовго думаючи вибіг з маєтку. Ніхто за ним не побіг, а тільки проводили сміхом. Хочете дізнатися навіщо Тишка захотів пивка? Так щоб напоїти охоронця і він міцніше заснув.
Тишка і Василь придумали інший план. Вони влізли у вікно, де сидів Ворон, і стали зрізати мотузку! За допомогою цієї мотузки вони вибралися з цього страшного маєтку через вікно. Але, незабаром прокинувся охоронець. Він погнався за нашими героями. Тишка, Васька і Ворон сіли на коня розбійників і поскакали до себе в село. За ними погоня. По дорозі Ворон розцілував свого кота і запитав:
- Тишка, як ти тут? Я думав що ти не прийдеш?
- Потім. Потім. Головне зараз відірватися від погоні.
Вони гнали довго, але через деякий час вороги залишилися позаду. Друзі приїхали назад до себе в сіл і стали жити довго і щасливо.