Не менш важливим джерелом натхнення для письменника були подорожі за кордон, доступні в той час далеко не всім. Нагібін за своє життя відвідав понад 30 країн. Творчі відрядження для письменника як «ковток чистого повітря», втім, як він сам в щоденнику відзначав, справа навіть не в самих поїздках, а «в тузі по поїздці, тузі по Ленінграду, Парижу і небаченої зроду Ніагарі». З цього душевного стану (а не з туристично-готельного замикання) можуть виникнути «дивні звуки» (та й виникли - «Моя Венеція»).
Нагібін, по оцінці Андрона Кончаловського, був талановитим письменником, журналістом і сценаристом, але йому дорого довелося заплатити за тепле місце під сонцем в радянській системі. Більшу частину свого таланту він витратив на «халтуру», вигадану брехню, що прославляють радянський лад. Такою була плата за безпартійність і матеріальне благополуччя. Єдиною віддушиною для Нагібін став його «Щоденник», який згодом виявився найкращим і самим відвертим твором письменника.
Нагібін дуже відповідь-ного ставився до письменницької творче-ству, він до кінця продумував свої розповіді та фіксував їх у планах, перш ніж на-писати. Потім вони зазнавали лише стилі-стіческій правку. Він пише епізоди, які не долі, виявляючи істотне в незначи-тельном і повсякденному. Завдяки цьому, а також любові письменника до среднерусским лісах і болотах Мещерського краю його проза обна-ружівает спорідненість з прозою К. Паустовського. Але той сприймав природу як любитель піших прогулянок, а Нагібін - як мисливець (напр. «Коли качки в порі», 1963). За змістом розповіді Нагібін дуже різноманітні, хоча пре-володіють у нього теми війни, природи, люб-ві; він показував людей всіх шарів суспільства, занять і вікових груп, часто і дітей. Об'єднує всі його твори то, що централь-ве місце в них займають людські від-носіння, віра в добре в людині, вдалі психологічні мотивування і бездоганний-ність письменника в питаннях совісті, честі, боргу. Основною темою своєї творчості Нагібін на-кликав один раз «пробудження людини», а значить, впізнавання заново свого оточення, більш усвідомлене, позитивне ставлення до іншого, а через це - до самого себе.
Бібліографія
Вічні супутники. (1972-79) Цикл
- Вогняний протопоп.
- Острів любові.
- Царскосельское ранок.
- Заступниця.
- Сон про Тютчева.
- Зла квінта.
- Як був куплений ліс.
- Смерть на вокзалі.
- І кішка його бабусі по імені Щур
- бузок