Вчені Кубанського держуніверситету запропонували ввести викладання в школах краю на Балачці - одному з козацьких діалектів.
З іншого боку, багато педагогів стурбовані тим, що спроби зберегти Балачки і ввести її вивчення в школах можуть зіпсувати мова учнів. Вони стануть "шокати" і "ДЕКа", а з таким вимовою важко буде вступити до престижних вузів. Деякі навіть говорять, що, мовляв, краще більш якісно викладати в школах іноземні мови, ніж чіплятися за вимираючі діалекти.
Однак, як пояснила кореспонденту "РГ" начальник управління спільного, дошкільного та корекційної освіти крайового департаменту освіти і науки Олена Воробйова, мова ні в якому разі не йде про введення в шкільну програму обов'язкових уроків по Балачці.
Розмови про те, що на Кубані школярів нібито зобов'яжуть "балакати", з'явився після того, як по одному з центральних телеканалів пройшов сюжет про "кубанську абетку" - зі згадуванням своєрідного букваря, де містилося цілих десять слів на букву "й" (йде, йісти і т. д.). За словами Воробйової, ніяка це не азбука в загальноприйнятому сенсі і названа так для красного слівця. Перед нами - звичайне методичний посібник з елементами гри в рамках уроків кубановеденія.
Розпалюються в ЗМІ і серед фахівців дискусії з приводу місцевого діалекту не випадкові: занадто багато тут, виявляється, накопичилося недомовок і міфів. Навіть на Кубані існує поширена думка, ніби балачка - не більше ніж малокультурна, зіпсована мова. І зводиться вона лише до зловживання слів-паразитів типу "шо", "їхній" і специфічним вимовою літери "ге". Мало кому відомо, що в козацькому діалекті є свої закономірності в звуковому і граматичному ладі, свій словниковий склад, тому самі носії діалекту легко впізнають того, хто не володіє ним в достатній мірі, але намагається "балакати". Навіть слова популярної пісні "Роспрягайте, хлопці, коней" спотворюють. Можна нерідко почути, як під час застіль співають не "криніченьку", а "черніченьку копати", явно не розуміючи, про що йде мова. Не всякий здогадається, що таке блукать, оклункі, тремпель, Хабаров, Драбина. Мабуть, тільки на Кубані баклажани називають синенькими, а хліб - цеглою.
- Я навіть розплакалася, коли почула, що кубанські влада вирішила розширити курс викладання балачки в школах, - каже керівник потомственого козацького товариства "Скриня" зі станиці Саратовської Людмила Пащенко. - Адже народ існує, поки жива мова, якою розмовляють. Козачі діалекти необхідно вивчати: адже вони - пам'ять наших предків. Не можна дати згаснути вогнищу нашої духовної культури.
Цікаво, що кубанський діалект не зовсім звичайний. Крім козаків, етнографи налічують близько 16 субетносів російського народу (полехів, Саяни, мещера, горюни, Каргаполье, бухтармінци і інші). Але тільки на Балачці і поморському говірці (Архангельська область) є писемні пам'ятки літератури.
З використанням чорноморського козацького діалекту писали в XVIII-XIX століттях Яків Кухаренко, історик-статистик Федір Щербина, Василь Вареник, якого сучасники називали "кубанським Цицероном". Збереглися мови, записані ним. Наприклад, "Мова, як відкрили Залізний шлях, збудованний вид станиці Тіхорецькой до міста Катеринодара".
Олександр Півень був відомий своїми роботами по збиранню місцевого фольклору: "Сім кіп брехеньок", "Торба сміху та Мішок реготу", "Чорноморська витребеньки", "Козацький жарти та сміх усим людям для втихі". Досліджував фольклор і Митрофан Дикарев (наприклад, "Розмови народу: Антихрист, Мишачий цар, Гадюки", поетична збірка "Я давно Вже по свиту Блукаю").
Сьогодні на Балачці зрідка з'являються заголовки в кубанській пресі. Зазвичай в жартівливих матеріалах або коли мова йде про фольклорних колективах. А одного разу до Міжнародного дня рідної мови один з матеріалів газети "Краснодарські известия" вийшов під заголовком "Ну шо тобі казать, моя дитина!?".
Ігор Васильєв, кандидат історичних наук, науковий співробітник науково-дослідного центру традиційної культури державного Кубанського козачого хору:
- У Кубані багата народна музична культура, але деякі слова старовинних пісень, що звучать на Балачці, зрозуміти можуть тільки люди похилого віку і фахівці. Звичайно, потрібно вивчати даний пласт нашої культури. Але тільки на добровільних засадах: обязаловка може привести до зворотного результату.
У Балачці українську та російську мови не просто змішалися, а й утворили своєрідний діалект. Він відносяться до говорам вторинного освіти, оскільки складалися вони починаючи c XIX століття в результаті переселення людей з самих різних областей, при якому відбувалося змішування населення і діалектів.
Творчість Кубанського козачого хору, в репертуарі якого - пісні на місцевому діалекті, стало візитною карткою всього краю. Найстаріший професійний козачий колектив з чисто концертного став центром народної культури Кубані. Тут працюють не тільки артисти, але й вчені, які займаються дослідницькою роботою. Серед них - засновник наукового центру, один з родоначальників професійної кубанської етнології, професор Микола Бондар.
Співробітники центру, який більше 20 років існує при Кубанському козачому хорі, регулярно виїжджають в фольклорно-етнографічні експедиції по хуторах і станицях Кубані.
Нашим досвідом зацікавилися в Раді у справах козацтва при Президентові РФ, в складі якого працює комісія з організації державної підтримки і розвитку самобутньої козацької культури, козацьких художніх колективів і дитячої творчості. Представники цієї комісії недавно провели в Краснодарі виїзне засідання за участю отаманів і працівників культури з декількох регіонів.
На ньому йшлося і про необхідність надання державної підтримки найстаршому творчому колективу напередодні його 200-річчя, а також всієї козацької культури Росії. Не треба також забувати, що реалізація регіонального козачого компонента неможлива без введення нових курсів і факультетів в школах і вузах.
Козачі прізвища беруть своє походження від прізвиськ, часто вельми влучно характеризують людину з зовнішньої або внутрішньої сторони. Такі: Семи-Палка, Сторча-Ус, Стріляй-баба, Рогозяний Дід, Ні-Ридай-Мене-Мати, Задерей-хвіст, занапастив-Колесо. Прізвище (прізвище) найчастіше відображало національність прийнятого в козаки: Бесараб, Британ, Германенко, Латиш, Литвинов, Лях, Нагаєць, Хандус і навіть Нехрена. За козацької прізвища можна було дізнатися робітничі професії: Бондар, Кучер, Коваль, Мельник, Решетник, Швець, Ткач.
Текст на Балачці, записаний істориком Дмитром Яворницьким:
- Е, хлопче, у нас говорять ні як неможна. Сапач так Сапач, а жежь ти не скажеш міні своїм справжнім хвамілії, таких я багато, як ти бачив, а як шо і після цего ти за Сапача міні будиш гавкати, так я тобя накажу п'ятдесят Батогом відпустили в той мисто, віткіль ноги ростуть. Іди соби з Богом. Хочишь курінь лад, а ни хочишь - чорт з тобою.
Державне науково-творче установа "Кубанський козачий хор": (861) 255-75-03, 262-35-99.