Доходи СРСР від експорту в останні роки існування держави досягали 1/5 річного союзного бюджету. Основним джерелом прибутку були газ і нафту, проте залежність від енергоресурсів була набагато нижче, ніж в сучасній Росії.
Все на експорт
Аж до свого розпаду Радянський Союз був державою з потужною економікою, яка за валовими показниками займала друге місце в світі, поступаючись тільки США. Частка СРСР у світовій промислової продукції досягала значних 20%.
Величезну роль в становленні економічного потенціалу СРСР грав експорт, який з роками тільки зростав. Якщо в 1950 році обсяг радянського експорту становив 1 млрд. 615 млн. Рублів, в 1970 році - 11 млрд. 520 млн. То в 1986 році він вже досягав 68 млрд. 347 млн. Рублів. Це приблизно п'ята частина річного союзного бюджету. Важливо відзначити, що обсяг продукції, що експортується в пізньому СРСР помітно перевищував обсяги імпортованих товарів.
У пізній період Радянський Союз торгував зі 145 країнами світу, в той час як в 1950 році список обмежувався тільки 45 країнами. У 1986 році 67% зовнішньоторговельного обороту СРСР припадали на держави соцтабору.
Одним з найважливіших торговельних партнерів СРСР була НДР з річним обсягом радянського експорту в 7 млрд. 884 млн. Рублів. Далі йшла Чехословаччина, експорт з якої досягав суми в 6 млрд. 947 млн. Рублів. Серед капіталістичних країн головним партнером Радянського Союзу виявилася ФРН з щорічною виручкою за експортовану продукцію в 2 млрд. 720 млн. Рублів.
СРСР за кордон поставляв практично все: від картону і добрив до автобусів і суховантажів. Велику частку в світовому експорті становила радянських енергетичне обладнання, призначене для теплових станцій і гідростанцій. У 1980-х роках на зовнішній ринок вийшли радянські атомні реактори. Продавав СРСР ліцензії на виробництво турбін і генераторів, а також проекти електростанцій.
Розвиток в СРСР машинобудування дозволило країні торгувати не тільки технікою і обладнанням, а й цілими заводами. Продавши в будь-яку країну проект заводу, СРСР відрядив туди інженерів та інших фахівців, які керували його будівництвом. Таким способом в Бхілаї (Індія) і Лахорі (Пакистан) були зведені металургійні комбінати повного циклу.
Нафту і газ
Сьогодні наша країна надзвичайно залежна від продажу вуглеводнів, частка яких в експорті ще недавно досягала 75%. У Радянському Союзі експорт нафти і газу також приносив країні чималі валютні надходження. Наприклад, за період з 1975-го по 1989 роки СРСР заробив від продажу нафти і нафтопродуктів приблизно 100 млрд. Рублів.
У 1986 році відбулося різке падіння світових цін на нафту - СРСР отримав за експорт нафти і нафтопродуктів лише 5 млрд. Інвалютних рублів замість колишніх 10-12 млрд. Рублів на рік. При цьому загальна сума експорту в країні за 1986 рік склав 68,3 млрд. Рублів. Тобто обсяг продажу нафти виявився трохи вище 7% від обсягу всіх товарів, що експортуються, в кращі роки він досягав 15%.
Слід зазначити, що експорт радянської нафти капіталістичними і соціалістичними країнами оплачувався по-різному. З першими розрахунки проводилися за поточними світовими цінами, з другими - за світовими цінами, що діяли протягом 5 років, що передують року поставки. Тому, коли ціни на нафту в торгівлі з соцстранами в 1986 році досягли свого «стелі» - 174 рублів за тонну - оплата радянської нафти капіталістичними державами склала лише 62 інвалютних рубля за тонну.
До кінця 1980-х років в СРСР добували 561 млн. Тонн нафти, з них на заводах країни перероблялися близько 260 млн. Тонн, на експорт йшли близько 140 млн. Тонн нафти і 60 млн. Тонн нафтопродуктів. В СРСР собівартість видобутку бареля нафти становила близько 5 доларів США, а найнижча ціна її продажу була близько 10 доларів.
Старт експорту природного газу з СРСР припадає на початок 1960-х років, коли обсяги видобутку блакитного палива зросли в кілька разів. У цей період європейська економіка перебувала в стадії підйому, що зумовило високі темпи приросту попиту на енергію.
СРСР зумів потіснити найбільшого постачальника газу на європейський ринок - Нідерланди. Зростання продажів обсягів пального газу з СРСР йшов швидкими темпами. Якщо в 1970 році його продавали в обсязі 3,3 млрд. М3, то в 1986-му обсяги продажів зросли до 79,2 млрд. М3.
У той же час частка доходів від продажу палива і електроенергії в бюджеті країни, навіть в самі «залежні» роки, не перевищувала 10%, але частіше за все вона становила 7-8%. Так що на відміну від сучасних російських реалій бюджет Радянського Союзу не була настільки залежний від експорту нафти і газу.
Транспорт і техніка
Питома вага експорту в сегменті «машини, устаткування і транспортні засоби» був другий після продажу енергоносіїв. За той ж 1986 рік він склав 15% від загального обсягу експорту. Це трохи більше 10 млрд. Рублів.
Всупереч поширеній думці продукція вітчизняного автопрому користувалася попитом за кордоном. Тільки на дорогах Фінляндії щорічно з'являлися понад 10 тисяч автомашин радянського виробництва. За кордоном були відомі і наші «ВАЗи», і «Урали». А такі автогіганти, як «КамАЗ», «МАЗ», «ЗіЛ», «КрАЗ», «ГАЗ» і «АЗЛК», поставляли свою продукцію в десятки країн, і не тільки в держави третього світу, але і до Європи.
Мало кому відомо, що «Москвич-412» купували у Франції, Великобританії та інших європейських країнах, а в Бельгії він збирався за ліцензією. «КрАЗи» охоче купували не тільки для військових потреб, а й для народного господарства. Наприклад, партію самоскидів «КрАЗ-256» для будівництва тунелю під Ла-Маншем закупила Великобританія. До сих по всьому світу експлуатуються радянські «МАЗи» і «БєлАЗи».
На 1980-ті роки припадає пік активності продажів вітчизняного транспорту і техніки. Так, в 1986 році на експорт пішли 39 тисяч тракторів, 38 тисяч вантажних і 306 тисяч легкових автомобілів, а також 2 919 автобусів. Річна виручка від продажу транспорту і техніки вимірювалася круглими сумами. Так, за сільськогосподарські машини в 1986 році СРСР отримав 268 млн. Рублів.
З 1971 року до розпаду СРСР на експорт було поставлено кілька десятків тисяч одиниць військової техніки: серед них - 8 тисяч вертольотів, 12 тисяч літаків і 20 тисяч танків. Крім цього Радянський Союз експортував торгові судна: від портових катерів до океанських суховантажів. Продавалися як поодинокі суду, так і цілі серії.
Інші товари
Тим не менше не можна залишити без уваги цілий ряд промислових товарів народного споживання, за які не рятують величезні суми, але вони користувалася стабільним попитом у зарубіжних покупців.
Один з них - фотоапарат «Зеніт». «У фотографічної області радянські конструктори виявили не менше сміливості і оригінальності, ніж в області міжконтинентальних балістичних ракет», - писав в 1959 році американський журнал Popular Photography.
До 1980-м в СРСР випускалися близько 4 млн. Фотоапаратів на рік, і близько чверті цього обсягу йшло на експорт. Однак до моменту розпаду СРСР якість збірки знизилося, а модельний ряд відстав від передових зразків, що звело експортні поставки «Зеніту» нанівець.
На хорошому рахунку були і цивільні радіоелектронні товари. Радянські заводи робили десятки моделей радіоприймачів і калькуляторів, в тому числі рекордно маленьких розмірів. Наприклад, приймач з промовистою назвою «Мікро» з габаритами 43 × 30 × 20 мм викликав справжню сенсацію на з'їзді радіоінженерів в США.