Я уві сні все шепочу - за собою поклич!
Полетимо через гори на крилах любові,
Там в лісах - безтурботні птахів голоси,
І по свіжій траві перлами роса.
У тиші, з мрій ніжний туман
Нас огорне немов найсолодший дурман.
.
Зійшла зірка моєї любові,
вдалині мерехтячи,
З'явилася ти до мене в мріях,
як сон про рай,
Тихенько струни при свічках
перебираю,
Мене лише тільки поклич -
Для почуттів немає краю.
.
Та зірка вранці разом з сонцем встає,
І в мріях попереду - не один ще рік.
У них твій ласкавий погляд за собою вабить,
Поцілунок ніжних вуст все п'янить і п'янить,
Проникаючи в мене життєдайним ковтком,
Розпускається в серце любовним квіткою.
.
Тихенько струни при свічках
перебираю,
З'явилася ти до мене в мріях,
як сон про рай,
Зійшла зірка моєї любові,
вдалині мерехтячи,
Мене лише тільки поклич -
Для почуттів немає краю.
.
Про розлуку з тобою говорю: "С'est la vie." *
Але ніщо не перешкода для нашої любові,
Переповниться чаша чудових почуттів.
І, станувши в знемозі від солодощі вуст,
Насолоди випивши напій хмільний,
Спливу я в обійми млості нічний.
.
Тихенько струни при свічках
перебираю,
З'явилася ти до мене в мріях,
як сон про рай,
Мене лише тільки поклич -
Для почуттів немає краю.
Зійшла зірка моєї любові,
вдалині мерехтячи.
*) С'est la vie - "се ля ві" (фр. "Це життя" - таке життя)
. Порядок двовіршів в приспіві можна міняти