Московський лікар Наталія Азарова сама відвела свою маму в психіатричну лікарню імені Гіляровського. Вірі Іллівні було 85 років, вона ходила і сама себе обслуговувала. Через тиждень «лікування» в психлікарні вона вже не могла ковтати і ходити. Незабаром вона померла. Азарова вважає, що її маму вбили кінські дози ліків, які їй давали психіатри. З такою заявою вона звернулася в правоохоронні органи, щоб ті провели розслідування.
Відповідно до наказу дози найсильніших препаратів, що застосовуються при лікуванні пацієнтів за затвердженим стандарту, були збільшені в рази. Наприклад, широко використовуваний сонапакс рекомендується людям з розладами особистості в добовій дозі 475 мг, що дорівнює максимальній дозі, або в 5-9 разів вище, ніж звичайна при психічних захворюваннях. Один з найсильніших сучасних антипсихотиков - оланзепін - рекомендований по 30 мг на добу, тоді як при псіхзаболеваніях його призначають в дозуванні 15-20 мг, тобто вдвічі менше. Та ж картина по десятку інших препаратів.
Стандарт розробляли в ГНЦ імені Сербського, після численних скарг в СКР та Генпрокуратуру в центрі визнали, що сталася помилка і цифри були неправильними. Як з'ясували «Известия», листи не залишилися без уваги - в МОЗ будуть переглянуті стандарти надання психіатричної допомоги пацієнтам. Однак ця «помилка» могла коштувати пацієнтам життя, вважають родичі хворих, які померли після лікування в різних психлікарнях.
- У жодному медичному довіднику не вказується, що від психічних розладів можна померти. Однак люди в психлікарнях вмирають. Очевидно, що суть в самому «лікуванні», - вважає Тетяна Мальчикова з цивільної комісії з прав людини, яка надає допомогу психічним хворим та їхнім родичам.
На психіатричному обліку в Росії країні складається більше 1,5 млн чоловік. Це ті, у кого виявлено психічне захворювання. Ще 2,16 млн числяться як звертаються «за консультативною допомогою». За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, від психічних розладів страждає не менше 10% росіян (14-15 млн чоловік). Найпоширенішим з розладів вважається депресія.
- П'ять років тому мама потрапила в психіатричну лікарню в гострому стані - у неї були голоси, лікарі сказали, що це вікові зміни психіки, - розповідає Наталя. - Ми навчилися жити з її невеликими особливостями і останні два роки взагалі обходилися без ліків.
У психлікарні Вірі Іллівні стали давати якісь препарати (які, її дочці не говорили, посилаючись на лікарську таємницю), які вона не приймала вдома. Після них їй ставало тільки гірше. Через тиждень у літньої жінки віднялися м'язи ніг, вона перестала ковтати і ходити в туалет, її чомусь прив'язали простирадлами до ліжка, а перед смертю перевели в звичайну лікарню.
- Мені так і сказали - у нас тут ніхто не вмирає, все вмирають в звичайних лікарнях, - згадує Наталя. - Я в перший же день просила не навантажувати маму ліками, оскільки вона без них прекрасно обходилася, і інформувати мене про лікування, але там, видно, лікували за своїм стандартом.
Любов Виноградова з Незалежної психіатричної асоціації каже, що в 85% випадках ні хворі, ні їхні родичі не можуть отримати медичні документи на руки і їх відмовляються інформувати про хід проведеного лікування.
Наталя Зотова, мама померлого в московській психіатричній лікарні № 10 28-річного Василя Зотова, дійшла до президента, щоб дізнатися правду про загибель сина. В результаті Слідчий комітет Росії (СКР) порушив за фактом його смерті кримінальну справу - за ч. 2 ст. 109 КК РФ ( «Заподіяння смерті з необережності внаслідок неналежного виконання професійних обов'язків»).
Психіатрична лікарня № 10 вважається однією з найпрогресивніших і кращих в країні. Лікарня знаходиться за містом, в Ногинском районі, там немає грат, зате є заняття спортом, караоке, групи підтримки для родичів душевнохворих, там застосовуються сучасні форми терапії і реабілітації.
- Ми на цю «десятку» молилися, як на бога! Вася прийшов туди сам - щоб зняти діагноз «епісиндром», епілептичних нападів за все життя у нього було всього два, але зняти психіатричний діагноз амбулаторно можна, для цього потрібно лежати в лікарні, - розповідає Наталя Зотова.
Вася був єдиною дитиною в сім'ї, тато - професор, проректор інституту, у мами дві вищі освіти. Народився він з ДЦП, і батьки не шкодували ні часу, ні сил, щоб його виходити. Мозгова діяльність в підсумку у нього була хороша, як залишкове явище - погано слухалася рука.
- У школі йому поставили «дитячу шизофренію», перегодували нейролептиками, а в 16 років діагноз цей зняли, - згадує Наталя. - Через ці нейролептиків він два рази потрапляв в реанімацію, і в його медкарті було написано, що вони йому протипоказані.
Батьки зробили все, щоб соціалізувати сина: Василь закінчив ПТУ, працював на фабриці, навіть був волонтером патронажної служби. Його мама в тій же «десятці» читала лекції в групах підтримки родичів душевнохворих.
Уже після смерті сина Наталя дізналася, що синові давали неулептил, нейролептик зі снодійним ефектом, а на ніч вкололи реланіум. Вранці його знайшли з відкритим ротом мертвим. Джерело в СКР не виключає, що доведеться робити ексгумацію, оскільки в медичних документах багато плутанини і діагнози суперечать один одному.
- У Зотова раптом звідкись взялася дилатаційна кардіоміопатія, а щоб поставити такий діагноз, треба місяць обстежитися, - пояснює він.
Медичний адвокат Дмитро Айвазян з Ліги захисту прав пацієнтів говорить, що часто стикається зі смертями в психіатричних клініках.
- Документи складаються так, що з них взагалі неможливо зрозуміти, чому і чому раптом помер пацієнт, лікарі бояться кримінального переслідування і тому приховують правду, - каже Айвазян. - Втім, це не означає, що душевнохворого неправильно лікували: психотропні препарати, до застосування яких в основному і зводиться все лікування, спочатку є дуже токсичними і дають серйозні ускладнення на інші органи.
У Міністерстві охорони здоров'я, втім, сумніваються, що саме кінські стандарти психотропних препаратів могли привести до загибелі пацієнтів, оскільки «не всі психіатри досі про них знають і застосовують у своїй роботі». Швидше, вважає інформований співрозмовник відомства, вони померли через звичайну недолугості і вчасно не наданої медичної допомоги.