Будиночок-му - іменник Т. П. і однини
Черн-ому - прикметник м.р. однини і П.п.
Плив-й - дієслово у множині
Закінчення можуть бути багатозначними, одне і те ж закінчення висловлює кілька різних граматичних значень (порівняйте: скл-о - сущ. Однини і скла-о - глаг. Ср.р. і однини).
Полк-а - іменник І.П. і однини
Знав-а - дієслово ж.р. і однини
Прекрасн-а - прикметник ж.р. і однини
Закінчення іменника складається з однієї літери (земл-я, країн-а, армування-я, окн-о, мор-е, собрани-е, подлежащ-е) або буває нульовим (стіл ?, кінь ?, лікар ?, горобець? , геній ?, миша ?, осінь?).
Закінчення прикметника або дієприкметника в повній формі складається з двох букв, в короткій формі скорочується на одну букву або стає нульовим в формі чоловічого роду (син-ий, голуб-ой, син-тя, голуб-ая, син-її, голуб-е ; ніжний ?, ніжно-а, ніжно-о, ніжно-и).
Прикметники синій і лисий зовні схожі, але відносяться до різних розрядів (перше якісне, друге присвійний) і відповідають на різні питання. А крім цього, вони ще відрізняються своїми закінченнями: в слові лисий виділяється суфікс -ий, а закінчення нульове.
Закінчення у дієслів виділяється не так просто. Спочатку потрібно визначити його форму. Якщо це інфінітив (початкова форма), то він не змінюється, тобто не має непостійних ознак, а значить, у нього немає ніякого закінчення. У більшості випадків він легко впізнається по особливих прикмет: -ть, -ти, чь (плисти, нести, берегти).
Форма минулого часу дієслова визначається по суффиксу л- (співав ?, співав-а, співав-о, співав-й, сміялися-ся ?, сміятися-а-сь, сміялися-о-сь, сміялися-і-сь). Тут потрібно відкинути постфікси -ся або -сь, тому що закінчення варто перед ним.
Форми теперішнього і майбутнього часу дієслова легко згадати (букви Е, У, Ю є в дієсловах I дієвідміни, а літери І, А, Я - в дієсловах II дієвідміни): робиш, робите, робимо, роблять; стоїш, стоїте, стоїмо, стоять.
У наказовому способі дієслова перед закінченням може бути суфікс І, а закінчення ТІ: ід-і-ть, пиш-і-ті (або ріж ?, ріж-ті, візь-ми, стій?).
Займенники не розбирається за складом в школі, занадто дивно виглядає їх корінь (к-ого-небудь, ч-му-то).
Числівники мають не одне закінчення, а відразу два, причому один з них знаходиться в середині слова: сім? Сот ?, сем-і-сот ?, сім-ю-ст-ами, сем-і-ст-ах.
Після закінчення виділяємо основу слова. Вона може збігатися з коренем (берег ?, гір-а), і це непохідне основа. Вона може включати в себе приставку, суфікс (пере-хід ?, біс-поліз-н-ий, будинок-ик?) І бути похідною основою.
Основа проста, якщо складається з одного кореня (красн-ий), вона стає складною, якщо має кілька коренів (пар-о-хід?). В основі міститься лексичне значення слова. В основу входять і постфікси -ся, -сь. Тоді вона стає переривчастою (сме-yoшь-ся - основа смеся). В основу не включаються інтерфікси (з'єднувальні голосні О-Е): теплий-о-хід, птахів-е-фабрика.
У кожному слові присутній корінь. Це головна частина слова, в якій полягає загальне значення всіх однокореневих слів (трав-а, трав-к-а, трав-інк-а, трав-ян-ой, трав-ян-іст-ий). У ньому часто видно чергування голосних і приголосних звуків (рости - зрощення - виріс; один - друзі - дружба).
Приставка - значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і служить для утворення нових слів і форм слів. Приставка складається з одного звуку або декількох, як гласного, так і приголосного (у-ніс, з-співати, по-рожевів, при-який смак, над-герой). У слові можна знайти більше однієї приставки: без-від-парний, пере-з-читав.
Кожна приставка має своє значення, може бути багатозначною, до неї легко підібрати приставку-синонім або антонім.
Приставка без- має значення відсутність (біс-порядок, біс-кінцівку).
Приставка ви- має синонім по- (ви-мити і по-мити).
Приставка в- має антонім ви- (в-штовхнути - ви-штовхнути).
Є навіть приставки-омоніми: по-мерзли, по-бігли, по-сиділи, по-стирали.
Нові слова: не-щастя, ис-писати, біс-корисний.
Форми слова: най-кращий, з-робити.
І за своїм походженням приставки бувають споконвічними і іншомовними: під-нести, контр-гра.
Суфікс - значуща частина слова, яка знаходиться після кореня і служить для утворення нових слів і форм слів. Одне слово іноді містить кілька суфіксів: за-бол-е-ва-ем-ость. Деякі суфікси виступають в різних варіантах: буфет-чик, стекол-щик.
Суфікси, як і приставки, теж мають лексичним значенням, є багатозначні суфікси, є суфікси-синоніми і омоніми.
Суфікси -ек, ик мають зменшувально-пестливих значенням: горіх - кричиш-ек, будинок - будинок-ик.
Синонімічні суфікси: стакан-чик і газет-чик; учи-тель і вимикач-тель.
Суфікси-омоніми: свин-ін-а, солом-ін-а, голос-ін-а, царап-ін-а, шир-ін-а.
Нові слова: син-їв-а, дожд-лив-ий, капітан-ск-ий.
Форми слів: тиш-е, гарний-її, пе-ть, стрибаючи-л, бежа-ВШ-ий, увиде-в.
Порядок розбору слова за складом
- Визначити частина мови.
- Позначити закінчення слова (якщо є).
- Виділити основу.
- Через ряд однокореневих слів знайти корінь слова, відзначити чергування звуків.
- Встановити приставку або приставки.
- Встановити суфікс або суфікси.
Зразок розбору слова за складом
Переплетення - ім. однини І.П. немає переплетення-я або переплетення третьому, закінчення Е.
Основа «переплетення». Однокореневі слова: плету, батіг, верзеш. Корінь «плете».
Приставка пере- служить для освіти нового слова.
Суфікс -ені [j] служить для освіти нового слова.
Порожевів - дієслово, що минув час, однини м.р. закінчення нульове.
Основа «Порозове» (-л - формоутворювальний суфікс). Однокореневі слова: рожевий, рожевіти. Корінь «троянд».
Приставка по- позначає початок дії, служить для утворення нового слова.
Суфікс -вв- служить для освіти нового слова.
Суфікс -е- служить для освіти нового слова.
Виконайте розбір за складом наступних слів: