Наша література довгий час висвітлювала догосударственное суспільство, спираючись головним чином на книгу Ф. Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і держави".
Влада в первісному суспільстві уособлювала силу і волю роду або союзу родів: джерелом і носі ?? їм влади (пануючим суб'єктом) був рід, вона була спрямована на управління загальними справами роду, підвладними (об'єктом влади) були вс ?? е його члени. Тут суб'єкт і обсяг влади повністю співпадали, в зв'язку з цим вона була за своєю при-роді безпосередньо суспільної, ᴛ.ᴇ. невідокремив ?? енной від суспільства і не політичною. Єдиним способом її ре-алізації було громадське самоврядування. Ні професії-сиональной управлінців, ні особливих органів примусу тоді не існувало.
Вищим органом публічної влади в роду було спів-лайкою нд ?? ех дорослих членів суспільства - чоловіків і дружин-щин. Збори - настільки ж древнє встановлення, як і сам рід. Воно вирішувало нд ?? е основні питання його життєдіяльності-ності. Тут обиралися ватажки (старійшини, вожді) на строк або для виконання определ ?? енних справ, раз-вирішувалися суперечки між окремими особами т. Д.
Рішення зборів були обов'язковими для вс ?? ех, так само як вказівки вождя. Хоча громадська влада не ма-ла спеціальних примусових установ, вона була в підлогу-ні реальної, здатної до ефективного примусу за порушення існуючих правил поведінки. Покарання неухильно слід за скоєні вчинки, і воно могло бути досить жорстким - смертна кара, ізгна-ня з роду і племені. У більшості ж випадків було достатньо простої докору, зауваження, осуду. Ніхто не мав привілеїв, і в зв'язку з цим нікому не вдавалося хаті-жати покарання. Зате рід як одна людина вставав на за-щиту родича, і ніхто не міг ухилитися від кровної міс-ти - ні кривдник, ні його родичі.
Нескладні відносини первісного суспільства регулюються-ровать звичаями - історично склалися прави-лами поведінки, що ввійшли в звичку в результаті вос-харчування і багаторазового повторення одних і тих же дей-тей і вчинків. Вже на ранніх стадіях розвитку загально-ства набувають значення звичаїв навики колективної трудової діяльності, полювання та ін.
Звичаї додержавного суспільства мали характер нерозчленованих "мононорм", були одночасно і нормами організації суспільного життя, і нормами первобит-ної моралі, і ритуальними і обрядовими правилами. Так, природне розділ ?? ення функцій в трудовому процесі між-ду чоловіком і жінкою, дорослим і дитиною розглядає-валось одночасно і як виробничий звичай, і як норма моралі, і як вів ?? ення релігії.
Мононорми спочатку були продиктовані "природний-но-природної" основою привласнюючого суспільства, в кото-ром і людина є частиною природи. У них права і обов-занности як-би зливалися воєдино. Правда, особливе місце займало такий засіб забезпечення звичаїв, як табу (заборона). Виникнувши на самій зорі історії людського суспільства, табу відіграло величезну роль в упорядкуванні статевих відносин, строго забороняло шлюб з кровними род-ственник (інцест). Завдяки табу первісне суспільство підтримувало необхідну дисципліну, що забезпечує видобуток і відтворення життєвих блаᴦ. Табу захищало мисливські угіддя, місця гніздування птахів і лежбища зве-рей від надмірного знищення, забезпечувало умови колективного існування людей.