2.Момент і місце укладення договору
Важливе значення при укладенні договорів набуває питання про час і місце укладення договорів. У договірному відношенні застосовується законодавство, чинне на момент його укладення на тій території, де він був укладений.
ГК вперше містить загальну на цей рахунок норму - ст. 444. В ній пріоритет віддається місцем укладення, вказаною в договорі. І тільки при відсутності в ньому такої вказівки місцем укладення договору визнається місце проживання (громадянина) або місце знаходження (юридичної особи) оферента.
Цивільні права і обов'язки завжди приведені до певного часу. Вже з цієї причини значення має встановлення моменту їх виникнення. У випадках, коли мова йде про права і обов'язки, важливо визначити момент, з якого договір починає діяти. Тепер ГК, також вперше, включив до свого складу на цей рахунок спеціальну норму: відповідно до ст. 425 ГК договір набирає чинності і стає відчутних для сторін з моменту його укладення; сторонам надається право погодитися з тим, що умови договору поширюються на їх відносини, що виникли до укладення договору.
За загальним правилом (п. 1 ст. 433 ЦК) договір визнається укладеним у момент отримання особою, яка направила оферту, її акцепту. У зв'язку з цим, як ми вже згадували, має важливе значення дата отримання акцепту оферентом. Саме з цієї дати договір вважається укладеним. Однак є два винятки з цього загального правила.
1. Якщо відповідно до закону для укладення договору необхідна також передача майна, договір вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна (п. 2 ст. 433 ЦК).
При цьому необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 224 ГК передачею визнається не тільки вручення речі набувачеві, а й здача речі перевізникові для відправлення набувачу або здача в організацію зв'язку для пересилання набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки.
Річ вважається врученою набувача з моменту її фактичного надходження у володіння набувача або вказаної ним особи.
Якщо до моменту укладення договору про відчуження речі вона вже знаходиться у володінні набувача, річ визнається переданої йому з це про моменту.
До передачі речі прирівнюється також передача товаро-розпорядчого документа на неї (наприклад, коносамента).
З моменту передачі майна вважаються укладеними договори: купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, безоплатного користування та ін.
2. Договір, який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації, якщо інше не встановлено законом (п.3 ст. 433 ЦК).
Вимога закону про реєстрацію договору є одним з обов'язкових умов, що висуваються до його висновку. Без дотримання цієї вимоги договір буде визнаний нікчемним. Наприклад, ст. 574 ГК передбачає обов'язкову реєстрацію договору дарування нерухомого майна. Це означає, що такий договір повинен бути обов'язково зареєстрований. Недотримання цієї вимоги тягне нікчемність такого договору.
У той же час договір купівлі-продажу нерухомості повинен бути укладений у письмовій формі шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, І недотримання саме цієї умови тягне недійсність даного договору. А державної реєстрації підлягає не сам договір, а лише перехід права власності на нсдвіжіуюсть. Більш детально це питання буде врегульовано з прийняттям федерального закону про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним, передбаченого в ст. 131 ГК.
Застосування п. 3 ст. 438 ГК ставить перед сторонами, іншими учасниками цивільного обороту, а також перед судом питання про момент, при якому в подібній ситуації договір повинен вважатися укладеним. На мій погляд, є підстави і в даному випадку виходити із загального принципу визначення моменту укладення договору. Отже, договір вважається укладеним в момент, коли оферент дізнався про вчинення відповідачем відповідних дій. Наведене положення означає, що в межах зазначеного в оферті терміну має йти або саме виконання, або одержання оферентом повідомлення з цього приводу. Інше рішення поставило б у скрутне становище оферента, так як означало б подовження дії пов'язаності за межі терміну, зазначеного в оферті.
В одному з розглянутих Президією Вищого Арбітражного Суду РФ суперечок виникло питання про те, чи можна вважати договір між сторонами ув'язненим. У постанові зазначалося: оскільки товар був поставлений і прийнятий без претензій другою стороною, з цього випливає:
«Поведінка сторін свідчить про те, що вони мали намір укласти договір і фактично цей намір виконали» 2. Таке рішення Президія Вищого Арбітражного Суду РФ міг винести тільки тому, що сторони уклали письмовий договір і конклюдентні дії здійснювалися на виконання цього договору.
Розділ 3. ЗМІНА І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ
1.Порядок зміни і розірвання договору.
Господарська діяльність організацій здійснюється в умовах постійно мінливих обстановки, що зумовлює необхідність своєчасно змінювати договори, що регулюють участь цих організацій в цивільному обороті, з тим щоб положення договору відповідали ситуації, що складається.
Зміна і розірвання договору, також як і його висновок, підкоряються певним правилам.