Молочна продуктивність корів коливається в досить широких межах (від 1000 до 25 000 кг і більше). Навіть в одній і тій же кліматичній зоні за один і той же календарний період середні надої корів в окремих господарствах значно різняться.
Відмінності в молочної продуктивності обумовлені умовами годування, утримання, експлуатації тварин і рівнем племінної роботи з кожним стадом. Потенційні можливості порід, що розводяться в господарствах нашої країни високі.
Фактори, що впливають на молочну продуктивність
1. Породні і індивідуальні спадкові особливості корів. Створюючи породи тварин і працюючи над їх вдосконаленням, людина спеціалізованих кожну з них, розвиваючи ті чи інші ознаки продуктивності. У зв'язку з цим породи великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності мають значно більшими здібностями до високих удоям, ніж м'ясні породи. Це виражено тим яскравіше, чим триваліше і більш кваліфіковано була робота по вдосконаленню породи. Але в межах кожної породи, кожного стада величина молочної продуктивності обумовлюється індивідуальними спадковими особливостями тварин. Наприклад, на фермі № 1 племзаводу «Молочне» Вологодської області в одній і тій же бригаді всі корови чистопородні, однією чорно-рябої породи та знаходяться в однакових умовах годівлі та утримання. Але завдяки відмінностям в індивідуальних спадкових якостях надої корів, отримані в один і той же період, були неоднаковими, з коливанням удою за 305 днів від 3228 до 11 458 кг.
З огляду на велику залежність молочної продуктивності від породних і індивідуальних спадкових особливостей тварин, слід систематично вдосконалювати ці особливості, розводити породний худобу, відбирати молодняк на плем'я від кращих по продуктивним і племінним якостям батьків, здійснювати ефективні методи і прийоми селекції, сутність яких викладається у відповідних розділах книги .
2. Вік корів. Загальною закономірністю розвитку вікової мінливості молочної продуктивності виражається в тому, що надої рівномірно збільшуються до певного максимуму, а потім поступово зменшуються. Ця закономірність обумовлена тим, що секреторна діяльність молочної залози залежить від розвитку статевої системи, всіх внутрішніх органів і тканин, розмірів тіла і загальної життєдіяльності організму. Чим більше скоростиглим буде худоба, чим краще вирощується і розвивається тварина в молодому віці, тим інтенсивніше збільшується молочність, раніше досягається максимальна продуктивність, а удій молодих корів менше відрізняється від удою повновікових тварин. При вивченні вікової мінливості молочної продуктивності корів симентальської породи в провідних племінних господарствах і чорно-рябої породи на племзаводі «Молочне» було встановлено, що при недостатньому годуванні тварин вищий удій корів припадав на VII лактацію, а надої первісток становили 60-65% цієї величини. У кращих самих умовах максимальна продуктивність отримана за V лактацію, при цьому надої первісток становили 75-77%.
На підставі вивчення вікової мінливості молочної продуктивності визначають стандарти для кожної породи, відповідно до яких встановлюють бал за продуктивність, класи племінної цінності та вимоги для запису тварин у ЦПК. Розроблено і поправочні коефіцієнти, які використовують при порівнянні продуктивності корів різних вікових груп. Наприклад, щоб привести надої первісток до продуктивності повновікових корів, величину їх удою множать на коефіцієнт 1,33, а показники корів другого отелення на коефіцієнт 1,11.
Вікові зміни надоїв у окремих тварин можуть бути різними. Деякі корови за перші лактації мають невисокі надої, а потім поступово роздоюють і дають рекордну продуктивність після 8-9 отелення. Наприклад, корова чорно-рябої породи мазайка 8960 за 305 днів I лактації дала 2943 кг молока, за II - 3378, за III - 5661, за IV - 7300, за V - 9093, за VI - 9356, за VII - 9088, за VIII - 11 350 і за IX - 8197 кг. Але нерідко зустрічаються корови, які дають великі удої відразу після першого отелення і утримують високу продуктивність протягом багатьох лактації. Наприклад, корова Розпис 1318 (племзавод «Молочне») дала за 305 днів I лактації 6318 кг молока жирністю 4,10%, за II - 6704 і 4,06, за III - 9027 і 3,81, за IV - 8278 і 3 , 75, за V - 10 024 та 4,11, за VI - 7583 і 3,85, за VII - 8449 і 4,14, за VIII - 11 458 і 3,81, за IX - 11065 кг та 3,84 % відповідно. Довічний удій Розписи склав 96 520 кг молока.
Характером вікової мінливості молочної продуктивності можна управляти.
Для збільшення виробництва молока в кожному господарстві протягом ряду років необхідно перш за все забезпечити кращий розвиток тварин в молодому віці. Крім того, треба пам'ятати, що з віком відбувається розвиток молочної залози: збільшуються її розміри і маса всієї діяльної залозистої тканини. Краще розвиток вимені досягається правильним доїнням і постановкою молодих корів на раздой. Передовики виробництва, враховуючи все це, забезпечують отримання високих надоїв протягом всього терміну утримання корів в господарстві.
3. Залежність молочної продуктивності від живої маси корів. Молочна продуктивність корови залежить значною мірою від її живої маси, так як жива маса є показником загального розвитку і висловлює ступінь вгодованості тварини. Зазвичай в тих господарствах, де отримують найбільшу кількість молока, середня жива маса корів значно вище, ніж в інших господарствах, розвідних тварин тієї ж породи.
Висока молочна продуктивність корів пов'язана з великим фізіологічним напругою всього організму, тому вони повинні бути добре розвиненими, мати міцну конституцію і здоров'я. Турботу про майбутніх високопродуктивних корів треба проявити ще з внутрішньоутробного періоду їх розвитку шляхом правильного проведення сухостойного періоду у корів-матерів та забезпечення оптимальних умов годівлі та утримання в усі періоди вирощування тварини після народження. У кожній породі, в кожному стаді найкраща по продуктивності частина тварин, як правило, має більш високу живу масу, ніж в середньому по породі, в середньому по стаду. Для кращих в породі рекордистів по удою характерна і більш висока жива маса.
На племзаводі «Молочне» середні надої на кожну фуражну корову протягом 12 років поспіль перевищували 5000 кг, середня жива маса корів цього стада значно вище вимог I класу по породі. За 50 років існування господарства в його стаді раздоя 104 корови з удоями вище 8000 кг, з них 22 корови з удоєм понад 9000 кг та дві з удоєм більше 11 000 кг. Всі ці рекордистки відрізнялися і більш високою живою масою.
Якщо в господарстві не приділяється належної уваги вирощуванню молодняка, залишеного для ремонту стада, то тут є значна кількість корів з невеликою живою масою. У цих випадках при збільшенні живої маси корів закономірно зростає і рівень молочної продуктивності.
Залежність молочної продуктивності
Однак це не означає, що найбільші тварини повинні бути і самими високомолочних. Встановлено, що для кожної породи існує певний оптимум живої маси як показника завершення розвитку тварин і робочої вгодованості.
Зростання живої маси корів до цього показника, як правило, позитивно відбивається на молочної продуктивності. Але якщо жива маса вище межі породного оптимуму і виражає не стільки загальний розвиток, скільки схильність до ожиріння, то таке збільшення живої маси на підвищення надоїв вже не впливає. Отже, величина живої маси як показник загального розвитку тварин значно впливає на молочну продуктивність корів, але тварини однієї і тієї ж живої маси можуть давати різну кількість молока і навіть деякі корови з меншою живою масою при інших рівних умовах перевищують по удоям корів тієї ж породи , що мають велику живу масу. Пояснюється це тим, що для формування молочної продуктивності, крім загального розвитку організму, велике значення має ступінь розвитку окремих органів і тканин і головним чином молочної залози.
Вплив масажу вимені телиць і нетелей на подальшу молочну продуктивність
Дослідження показали, що масаж вимені телиць і нетелей, що забезпечує краще його розвиток, необхідно використовувати як практичний прийом, що сприяє підвищенню молочної продуктивності. Знатна доярка П. Н. Коврова надавала великого значення такому масажу, який корисний ще й тим, що привчає тварин до доїння, закріплює нові, потрібні при доїнні рефлекси.
У тісній залежності від живої маси тварин знаходиться вік першого осіменіння, а отже, початок першої лактації. У практиці скотарства для встановлення терміну першого осіменіння телиць приймають за вихідне не так вік, скільки живу масу як показник загального розвитку. Прийнято вважати, що теличок треба осеменять після досягнення ними живої маси 2/3, або 65-70% маси дорослої корови. Занадто пізніше Перше осіменіння телиць небажано. При цьому надмірно витрачаються корми, і від таких корів протягом життя менше отримують телят і молока. При повноцінному і досить рясному годуванні телиці швидше розвиваються, що дозволяє осеменять їх у віці 16-18 місяців.>
Скотарство 2 302