Вночі, дивлячись в неба далечінь,
Чи не гризе мене печаль.
Місячний кіт дивиться на землю
Розпускаючи зірок кришталь.
Він напився молока
І муркоче зверхньо.
Шкода, що мені не дотягнутися,
Я б погладила, злегка.
Добре, що знову темно,
Відчиню своє вікно:
-Приходь до мене, красень
Через неба полотно.
Цей твір сподобалося:
Відмінно Ириша! Такий відчутний у тебе кіт, ну, а мій жартівник))
З теплом і посмішкою))
Як тут не засміятися. Принадність котейко. спасибі, Ігорянечка!
Чарівний місячний кіт, Белла! Тему котів просто обожнюю!
З повагою, Олександр.
Дякую Саша! Коти часто у мене в дитячих віршах))) А Ваш, просто чудовий)))) З теплишком)))
Класний місячний кіт, такий відчутний, живий вийшов. На цій картинці, хоч і не місячний, але теж дуже симпатичний.
Велике Спасибі, Світлана))))
Дякую Вам, Тетяна)))) З теплишком)))
Хороший друг завітав до мене раптом
Усміхнувся, нявкнув, лапою по шторці стукнув.
Приємно познайомитися! Дякую за кошеня! Тепер у мого місячного кота є дружок. З теплишком)))