Залізний цвях - мій талісман!
Тебе коваль вміло викував;
Він взяв заліза м'який брус,
Хутра роздмухав, вогонь запалив,
На горн з зусиллям наліг,
Богів до участі закликав,
Розсіяв фартухом туман,
На жаркому полум'ї риж кус
Нагрів до яскравої білизни,
Три грані витягнув нанівець
І капелюшок товсту відбив,
І знову нагрів весь цілком,
Пройшовся спритно молотком
По кожній грані малюка,
Щоб в залізо, не поспішаючи,
Слідом за вогненної струменем
І слідом за ванною водяний
Увійшла його бунтівна душа,
Злегка щипцями підкрутив
І в воду з парою опустив,
І було це сотню років тому.
Я цвях той вийняв із стіни
Однією цегляної старовини,
Сказавши йому, підемо, мій брат,
З тобою я буду на коні,
Ти талісманом станеш мені,
Відтепер до кінця віку
Від всіх негараздів, будь-якого лиха,
Заздрісників, людей лихих,
У тебе є сила всіх стихій:
Землі, Вогню, Заліза і Води,
І Повітря. І віра в Людину.
Ось тому, без цвяха нам нікуди!
Хороший гімн залозу і коваля!
Нехай талісман буде супутником удач!
Будь здоровий, Слава!
І ти будь здоровий, Миколо! Мені довелося в молодості попрацювати і ковалем теж. Дякуємо.
Приваблива це підприємство - кузня!
Я хлопчиськом любив ходити в цей чудовий заклад. Один з ковалів, мій близький родич - дядько Андрй (Дюша), чоловік сестри моєї матері, на прізвисько Коваль, довіряв мені роздмухувати хутрами вугілля і іноді тримати заготвкі великими щипцями, коли йому потрібно було попрацювати молотом і правильним молоточком. Запах сільської кузні не переплутати ні з чим.
Ось воно як! Значить, це Жар-Птиця нас здружила. Всіх благ, Коля!