З неповторним і супер популярним капітаном сочинської команди КВН «Стомлені сонцем» Мішею Галустяном вдалося зустрітися в одному з салонів міста, куди той забіг зробити манікюр.
Але все-таки після невеликих умовлянь Галустян зробив для «КН» виняток і погодився дати інтерв'ю нашій газеті. Ексклюзивне інтерв'ю, як прийнято говорити у нас, газетярів.
Михайло Галустян:
- Найчастіше нікуди. Таке враження, що якщо журналіст не збреше або не спотворили який-небудь факт, то хороший матеріал у нього не вийде. А є серед журналістів взагалі люди непорядні ... Якось раз вмовила мене на інтерв'ю журналістка одного з краснодарських телеканалів. Перед ефіром, як і годиться, ми з нею обговорили ряд тем для бесіди, і я її попросив не зачіпати в розмові деякі питання, що стосуються мого особистого життя, які в той момент мені просто не хотілося обговорювати. І уявляєте, яким було моє здивування, коли в прямому ефірі вона почала задавати саме ті питання, які я просив не ставити. З тих пір прийшов до висновку, що журналісти не мають ні сорому, ні совісті.
- Дозволь з тобою не погодитися. Не можна всіх «причісувати» під одну гребінку. Це як національна тема: «Немає поганих народів, бувають погані люди» ...
- Скажи, КВН для тебе - це хобі чи робота?
Михайло Галустян:
- Не можна сказати, що хобі, тому що кожен день цим займаюся, але не можна сказати, що і робота, тому що я люблю цю справу. Для мене скоріше, це сенс життя і навіть в якійсь мірі хвороба. Тільки той, хто грав по-справжньому в КВН, зрозуміє мене.
- А ким мріяв стати в дитинстві?
Михайло Галустян:
- Хірургом. У мене мама - медик, я збирався піти по її стопах. Після школи вступив до медучилище, закінчив його і навіть збирався далі йти в медінститут. Але потім передумав і вступив на фізкультурний факультет Сочинського університету туризму і курортної справи. В цьому році отримую диплом.
- А як став учасник КВК?
Михайло Галустян:
- У КВН потрапив ще в школі. Вчителька сказала: «Хочеш хорошу оцінку з російської мови - йди в шкільну команду КВН». А в команду «Стомлені сонцем» потрапив вже не випадково. Коли дізнався, що на базі університету формується збірна команда краю, сам прийшов на кастинг.
- А скільки потрібно часу, щоб підготуватися до гри?
Михайло Галустян:
- На підготовку до відмінного виступу з перемогою - один місяць.
- У тебе є улюблені жарти? Особисто мені з останнього КВНу дуже сподобалася Гадя Хренова в твоєму виконанні. А сама моя улюблена сценка - «Тиша повинна бути в бібліотеці».
Михайло Галустян:
- Мені теж подобаються дуже багато наших жарти, але якісь конкретні наводити не буду. Не хочу, щоб люди по одній жарті судили про моє почуття гумору. А сценку «Тиша повинна бути в бібліотеці» придумав я сам. Народилася вона так. Хтось придумав жарт: «Я працюю викидайлом в бібліотеці». Всі погодилися, що це безглузда ситуація, яку можна смішно обіграти. Вишибалу за сценарієм повинен був грати інший учасник команди. Але у нього щось там не виходило. Тоді на сцену вийшов я, щоб показати йому, як треба, на мій погляд, грати вишибалу. Всім сподобалось. В результаті сценку довелося грати мені.
- А в житті ти такий же дивак, як і на сцені?
Михайло Галустян:
- На сцені я, як правило, граю ідіотів і придурків. В житті не хочу бути схожим на свої персонажі. Насправді я абсолютно різний, знаходять мене і серйозним, і скромним, і навіть іноді замкнутою людиною. Анекдоти розповідаю і відпускаю жарти тільки в компанії близьких мені людей. По-моєму. щоб було весело, потрібно трішечки посумувати. Адже коли весь час весело, вже не розумієш, весело чи це насправді. Як правило, поза КВНу намагаюся якомога частіше не сміятися, щоб потім на сцені зміг повністю викластися.
- Як складаються стосунки з прихильницями? Сильно «дістають»? Чула, що жоден концерт з твоєю участю не обходиться без записки на кшталт: «Міша, поцілунок меня.10-йряд, 6-те місце», на що у тебе завжди заготовлена відповідь типу: «Вибачте, я в це місце не цілу».
Михайло Галустян:
- Всяке буває. Адже далеко не всі фанатки «білі і пухнасті». Буває, що і дістають, наполегливо пишуть листи, записки, SMS-ки, дзвонять, чатують біля будинку. Але можу сказати точно одне: хороших прихильниць більше. Я із задоволенням читаю їхні листи, правда, відповідати на них не встигаю, та й не дуже люблю.
- А постійна дівчина у тебе є?
Михайло Галустян:
- Так, вона живе в Краснодарі, вчиться на другому курсі політехнічного університету.
- Одна з твоїх численних прихильниць?
Михайло Галустян:
- Ні, ми познайомилися в Краснодарі в розважальному центрі «Квартал».
- А в газетах писали, що ти збираєшся одружитися на КВНщіца з команди П'ятигорська.
Михайло Галустян:
- Це чергова журналістська «качка».
- Міша, ти так подобаєшся жінкам, в чому ж полягає секрет твоєї привабливості?
Михайло Галустян:
- Особисто я не вважаю себе таким вже й привабливим. Тому і секрету ніякого немає. Але раз ви говорите (сміється). Напевно, просто склалося так, що жінки цінують у чоловіках почуття гумору. Треба просто вміти сміятися над собою, це подобається оточуючим.
- Після кожного виступу ви обнімаєтеся з командами-суперницями, складається таке враження, що ви не конкуренти, а нерозлучні друзі.
Михайло Галустян:
- Так і є. Ми спілкуємося без проблем, багато дружать сім'ями. Правда, бачимося дуже рідко, в основному в тих містах, де виступаємо. Взагалі, вважаю, що у «Стомлених сонцем» немає конкурентів. І не тому, що ми постійно перемагаємо. Це не хвастощі. Вся справа в самій команді, в її настрої і настрої. Потрібно вийти на сцену, поглянути глядачам в очі, зробити гру красиво, і перемога сама прийде до тебе в руки. Програти можна тільки самому собі.
- Що новенького готують «Стомлені сонцем» для своїх шанувальників?
- У тебе є хобі?
Михайло Галустян:
- Я збираю подарунки і послання своїх шанувальниць. Напевно, це моє головне і єдине хобі.
- А чим займаєшся у вільний від роботи ... тобто від КВНу час?
Михайло Галустян:
- У вільні хвилини люблю посидіти за комп'ютером, покопатися в Інтернеті, пограти в мережеві ігри. Подобається постріляти в тирі. Подобаються вуличні гонки - street racing. До речі, Краснодар такий просунутий місто, чому б тут не проводити street racing?
- У наскак-топроводілісь такі гонки ...
Михайло Галустян:
- У тому-то й справа, що як-то проводилися. А треба зробити їх традиційними, це дуже видовищні і престижні заходи, молодь із задоволенням буде в них брати участь, і перестане ганяти по місту, дратуючи даішників.
- У тебе є життєвий девіз, філософія, якої ти дотримуєшся?
Михайло Галустян:
- Можна підстрибнути вгору, а потім спіткнутися і впасти. А ось піднятися назад буде набагато складніше. Тому, напевно, мій головний життєвий девіз - ніколи не розслаблятися.
- Міша, ти вважаєш себе щасливою людиною?
- А як щодо зоряної хвороби?
Михайло Галустян:
- Хочете вірте, хочете ні, але мене це явище минуло.
... На фотосесію Міша погодився за однієї умови, що я беру на себе відповідальність за його «безпека». Але вже з перших хвилин нам з фотографом довелося відбивати його від шанувальників. Михайла дізнавалися проходять повз студентки, які проїжджають молодці на джипах, що прогулюються дами з собачками. «Миша - ти супер!» - лунало з балконів поверхів. Це Галустяна дізнавалися палили на лоджіях краснодарци.
- Важко бути впізнаваним? - задаю зірці питання.
Михайло Галустян:
- Важко, - відповів веселий і кмітливий Міша Галустян, роздаючи автографи. І додав:
Важко, але приємно!
На сторінку Михайла Галустяна.
Інтерв'ю №2 Михайла Галустяна.
Інтерв'ю №3 Михайла Галустяна.
Фото Михайла Галустяна.
