• анімізм - одухотворення всіх явищ дійсності, включаючи неорганічну природу;
• гилозоизм - оживотворення космосу, уявлення про жит-ні як вихідному, фундаментальному початку всього, ірраціональний-ної космічної силі, що пронизує весь універсум і визна-ляющие його буття і цілісність;
• політеїзм - віра в безліч надприродних су-вин, що населяють всесвіт і керуючих природними стихіями, персоніфікація і уособлення природних явищ, в силу чого пізнання навколишньої дійсності в сі-стем міфологічної культури зводиться переважно до іменування її предметів і явищ;
• антропо-, соціо- і техноморфізм як символічно-образ-ве, метафоричне зіставлення природних, культурних і со-ціальних об'єктів, олюднення навколишнього середовища.
подолання граничних для архаїчного, первісного свідомості протилежностей між життям і смертю, природним і надприродним, земним і небесним, природним і со-соціальним.
Специфічними рисами міфологічного світогляду є традиціоналізм і відсутність критичної рефлексії по відношенню до переказами. Воно засноване на вірі в справжність міфічних сказань, непорушність ритуалу і заснованих на ньому табу, що регламентують всі сторони життя.
Міф передбачає критичної дистанції свідомості по відношенню до своїм смисловим і ціннісним змістом, він не вимагає обґрунтування. В результаті носій міфологічного світогляду орієнтується на міфічне минуле як ця-лонний зразок світоустрою, а можливість і цінність цільових перевірок спрямованого перетворення дійсності взагалі не осо-знаються архаїчним людиною.
Специфіка релігійного світогляду. Релігійне мі-світогляду історично зароджується в надрах міфологічно-го свідомості і спочатку несе на собі відбитки політеїзму і пантеїзму, які послідовно долаються в процес-се становлення світових релігій. Для них характерний яскраво ви-вираз монотеїзм (єдинобожжя) (наприклад, християнство, іслам) або тенденція до монотеїстичних розуміння універ-сума (індуїзм, буддизм, конфуціанство). В процесі раціону-зації і ціннісного розвінчання міфів віра в племінних бо-гов все більш поступається місцем вірі в пануючу над усіма необхідність - Долю, Рок. Ця монистическая тенденція в еволюції міфології в кінцевому підсумку призводить до виділення в пантеоні міфічних істот домінуючою фігури, важливіше-шими функціями якої стають космогонічна (сотво-ширення світу) і онтологічна (підтримання його буття). так по-
статечно складається сукупність ідейно-світоглядних передумов для формування релігійного віровчення.
Релігія являє собою тип світогляду, заснований на вірі в єдине, абсолютне і священне початок світу - Бога, сутність якого недоступна розумінню людини. В якості базисного відносини людини з універсумом вона встановлює надприродне, ірраціональне ставлення особистості з Бо-гом, засноване на любові до нього, безмежній вірі і шанування.
Постулат про єдиності і абсолютність божества тягне за собою, поряд з монотеїзмом, таку особливість рели-гии - теоцентризм. В результаті складається така картина світу, в якій радикально змінюється вся система представле-ний про статус людини і суспільства в універсумі. У релігійній картині світу з'являється єдиний і абсолютний центр сили, ис-цом всього різноманіття, батько і Вседержитель, влада которо-го над створеним космосом безмірна і нічим не може бути обмежена.
Завдяки сутнісному розбіжності Бога і світу Бог як тран-сцендентний Абсолют перебуває нескінченно вище природної дійсності, що не зливається з нею, хоча і пронизує все на землі своєю променистою енергією. Світ «створений» (створений Богом) нескінченно нижче творця як в ціннісному, так і в суб-станціальном плані. Світ недосконалий, відносний, вторинний, кінцевий в часі і просторі і повністю залежить від волі творця.
Ці характеристики відносин Бога і світу поширені-ються на розуміння зв'язку людини з Богом. Створений за образом і подобою Бога, людина радикально відрізняється від інших су-вин і тому займає особливе становище в космосі. Його перед- призначення укладено в послідовному і великотрудному оду-хотворении плоті, в подоланні порочності своєї істоти, а через це - і всякої тварної природи. Саме тому людина була призначений Богом панувати на землі і управляти природним світом.
Однак, перебуваючи цілком у владі Абсолюту, людина рас-сматрівает свої відносини з ним як найбільш значущі, адже саме від них залежить доля його безсмертної душі. При цьому вибудовується ряд ціннісних опозицій. Людина слабка і огра-ничен, його можливості відносні, Бог абсолютний, всемогутній і безмежний, він уособлює собою вище благо, істину, справедливість і любов. Людина кінцевий, смертний, обмежений
простором і часом, в той час як божество не просто безсмертне, а, в силу своєї абсолютності, є справжній источ-ник життя і вічності. Людина гріховний, його душа обтяжена слабістю плоті, а Бог є абсолютним підставою мору-ли і уособленням досконалості.
Специфіка релігійного світогляду проявляється ще й в тому, що переконання відіграють в його структурі особливу роль. Є-Ясь яскраво вираженою формою духовно-практичного освоєння дійсності, релігійний світогляд передбачає в якості обов'язкового правила суворе відповідність життя людино змістом його релігійних ідей і уявлень. Віра як основа релігії передбачає відповідність думок действи-ям і вчинків, відповідність культу догматам. Тому рели-гіозние світогляд неминуче породжує релігійний спосіб життя і сувору регламентацію культової практики.
Віра як оплот релігійної свідомості. Характерна особ-ність релігійного світогляду, і одночасно його принци-
піальной відміну від міфології, полягає в специфічному розумінні віри. Незважаючи на загальну для релігії і міфології віру в надприродне, на домінування чуттєво-емоцій-онального сприйняття в структурі обох типів світогляду, природа релігійної віри істотно відрізняється від язичницько-го поклоніння міфічним божествам. Язичницький ритуал, опос-редующій відносини людини зі світом божественним, припускає-лага обов'язковість відповідного «дару» з боку богів на при-носяться людьми жертви. Цей «дар» був покликаний забезпечити бо-гатий урожай, вдале полювання, здорове потомство або перемогу у війні з сусідами. Однак, якщо духи залишалися глухими до моль-бам та литі жертви в їх честь, стародавні люди легко переходили в інші храми, руйнуючи вівтарі «безсердечні» богів. Таким чином, віра в міць і заступництво надприродною ре-альності мала підкріплюватися конкретними «дії-ми» з боку реципієнтів жертовного «дару», в силу чого від-носіння первісних людей зі світом богів дослідники часто інтерпретують як символічний договір між нерівно-правних партнерами, що конкурують за кількість жит-ненной сили.
Будучи внутрішньої віссю релігійного світогляду, віра є внутрішній стан людської душі, що виникає на основі інтимних, глибоко особистісних ставлення-ний з божеством. Вона передбачає не тільки особиста довіра до Бога як гаранту і організатору життя віруючого, помічнику і рятівникові, але вимагає безумовної відданості, вірності, слу-вання Богу. Віра піднімає людський дух над противоречи-ями розуму і культурно-історичної обмеженістю со-ціально-правових, побутових і моральних норм, виступає осно-ристанням прийняття релігійних заповідей як абсолютних цін-ностей і ідеалів життя.
У релігійній картині світу, в порівнянні з мифологич-ської культурою, змінюється ставлення до людини, з'являється уявлення про особистість як самостійному і самоценном суб'єкті. Релігійний світогляд апелює до індиві-дуальному самосвідомості і совісті людини, надаючи йому свободу волі і вибору між добром і злом. Розвиток релігійні-ного світогляду чимало сприяло виділенню індиві-дуального початку в культурі, формуванню у свідомості людей поваги до духовної автономії і свободи особистості.
Для релігійного світогляду принциповим являє-ся положення про персональну відповідальність людини за свою провину. Якщо язичницьке ставлення до божеству грунтується на ритуалі як символічному договорі партнерів (богів і людей) про умови спільного існування, підкріплюється великою кількістю-ними матеріальними жертвами, то релігійний світогляд передбачає, що благодать не може бути заслужена, в тому числі за допомогою «дарів». Вона обумовлена лише вільним по-леіз'явленіем божества, милістю Бога.
Разом з тим свобода волі виступає як свобода самоопр-ділення особистості, як свобода довірити власне життя і волю божества, або ж піддатися спокусі гординею, відстій-пити від Бога і вжити свою волю на зло, спираючись виключи-тельно на обмежений людський розум , слабкий дух і нез-вершать плоть.
Трохи раніше в хронологічному відношенні, але у мно-гом паралельно процесу формування монотеїстичних ре-лігій йде становлення і розвиток філософського світогляду-ня. Філософія тісно пов'язана з релігією, оскільки також кричи-ентірована на виділення в світі єдиного початку, глибинної сутності світобудови, що знаходиться за поверхнею видимих явищ дійсності. Розвиток філософії пов'язано з поис-ком загальних основ і закономірностей всього існуючого, фі-лософія піддає міфологічне свідомість послідовної
і тотальної раціоналізації і багато в чому сприяє Зароджуючись-нию монотеїзму.