Епідемічний осередок і його межі.
Епідемічний осередок - це місце перебування джерела інфекції з навколишнього його територією в тих межах, в яких це джерело здатний передавати збудника здоровим людям в даній конкретній обстановці.
Епідемічний осередок характеризується часом існування (тимчасова характеристика) і розмірами (просторова характеристика).
Час існування вогнища обчислюється з моменту захворювання до госпіталізації хворого, проведення заключної дезінфекції та з урахуванням максимального інкубаційного періоду, властивого даної інфекційної хвороби. Максимальний інкубаційний період необхідний для здійснення контролю за епідемічним осередком. Якщо хто-небудь з спілкувалися з хворим осіб заразиться від нього в останній день спілкування, то протягом максимального інкубаційного періоду захворювання проявиться клінічно і буде виявлено в ході спостереження за вогнищем. У тих випадках, коли інфекційний хворий залишений для лікування вдома, епідемічний осередок буде існувати від початку захворювання до одужання, проведення заключної дезінфекції з урахуванням максимального інкубаційного періоду, характерного для даної інфекції.
Розміри вогнища визначаються характером інфекційної хвороби, властивим їй механізмом передачі, стійкістю збудника у зовнішньому середовищі, а також санітарно-гігієнічної характеристикою вогнища. Наприклад, при дизентерії в поняття вогнища буде входити вся квартира. При ротавірусної інфекції, збудники якої з струмами повітря можуть заноситися в сусідні приміщення і навіть на суміжні поверхи, в структуру осередку входитимуть квартири, розташовані на одному майданчику.
Остаточне визначення кордонів вогнища - функція лікарів-епідеміологів, виконувана ними при його епідеміологічному обстеженні. Однак, лікар, вперше запідозрив у людини захворювання інфекційного характеру, вже в перші хвилини перебування в осередку повинен орієнтовно окреслити його межі. Це вміння базується на знанні інкубаційних періодів інфекційних хвороб та їх епідеміології, тобто ймовірних джерел інфекції і періодів їх заразливості, механізмів і шляхів передачі та сприйнятливості.
Звуження справжніх кордонів вогнища може бути причиною поширення інфекції і виникнення нових випадків захворювань в даному вогнищі або нових вогнищ. Необґрунтоване розширення меж вогнища призводить до неекономного і нераціонального використання медичних засобів.
Для того, щоб правильно встановити межі вогнища, а потім організувати проведення протиепідемічних заходів, лікар повинен отримати у вогнищі інформацію:
ü про дату захворювання,
ü місцях перебування хворого під час його епідемічної небезпеки для оточуючих (періоду заразливості),
ü професії хворого,
ü ступеня комунального благоустрою вогнища,
ü переліку осіб, які спілкувалися з хворим в період його епідемічної небезпеки і мали ризик зараження,
ü наявності в осередку дітей до 2-х років і дітей, які відвідують організовані колективи,
ü можливе місце його зараження і потенційному джерелі інфекції для даного хворого.
Ці відомості з'ясовуються лікарем при зборі епідеміологічного анамнезу в бесіді з самим хворим, його родичами, сусідами, а також в процесі огляду вогнища.
Найбільш часто територіальними межами вогнища є квартира хворого, індивідуальний будинок, блок (поверх) гуртожитку, група дитячого садка, клас школи, студентська група. Однак, кордони вогнища можуть бути розширені в разі спілкування хворого з сусідами, друзями, родичами, товаришами по службі, при проживанні хворого в комунальній квартирі, при незадовільному санітарному стані житла або частковій відсутності комунальних зручностей.
Якщо хворий, будучи заразним для оточуючих, продовжував працювати на харчовому, або іншому до нього прирівняному по епідемічної значущості, підприємстві, то межами вогнища можуть стати підприємство, район міста або весь населений пункт.
Методика епідеміологічного обстеження вогнища
Епідеміологічне обстеження осередку проводиться з метою встановлення причин його виникнення, виявлення джерела, шляхів і факторів передачі збудників інфекції, а також розробки заходів по ліквідації вогнища.
Організатором і особою, в першу чергу відповідальним за проведення епідеміологічного обстеження, а потім, при необхідності, і спостереження, є лікар-епідеміолог. У той же час в проведенні обстеження беруть участь дільничний медичний персонал, бактеріологи, вірусологи, гігієністи і ін. Починати епідеміологічне обстеження потрібно відразу після виявлення інфекційного хворого, і зробити це повинен лікар, який поставив діагноз або встановив інфекційну природу захворювання.
Епідеміологічне обстеження проводиться з виїздом (виходом) в епідемічний осередок і включає наступні етапи:
а) вивчення документів;
б) опитування (збір епідеміологічного анамнезу);
г) забір матеріалу для діагностичних та санітарно-гігієнічних досліджень;
д) розробка протиепідемічних заходів;
е) спостереження за вогнищем;
ж) оформлення результатів епідеміологічного обстеження.
Вивчення документів. Попереднє знайомство з медичною документацією в ході епідеміологічного обстеження вогнища дозволяє сформулювати робочу гіпотезу і вибрати правильний напрям подальшої роботи. В подальшому, додаткова інформація, що міститься в різних документах, дозволяє уточнити гіпотезу і скорегувати план заходів з обстеження епідемічного вогнища і розробці заходів по його ліквідації.
Найбільш часто вивченню піддають карти екстрених повідомлень; журнали обліку інфекційних захворювань; звіти про проведення профілактичних заходів; відомості про бактеріоносії; амбулаторні карти; історії розвитку дітей; історії хвороби; журнали обліку видачі лікарняних листів; журнали і табелі обліку відвідуваності дитячих установ; інші документи, що містять інформацію про інфекційні захворювання.
Опитування. Епідеміологічне обстеження починається зі збору епідеміологічного анамнезу (опитування) шляхом розпитування хворого, його рідних і оточуючих осіб з метою з'ясування джерела інфекції, механізму передачі і умов, що сприяли його здійсненню. Опитування грає в епідеміологічному обстеженні, по суті, таку ж роль, як збір анамнезу при клінічному обстеженні. Відомості, отримані при зборі епідеміологічного анамнезу, дозволяють сформулювати робочу гіпотезу про причини виникнення даного захворювання, поставити епідеміологічний діагноз.
При конкретному захворюванні з'ясовуються питання, характерні для даного захворювання, але у всіх випадках необхідно встановити дату початку захворювання і дату останнього відвідування місця роботи, навчання і т.д. З'ясувавши першу дату, є можливість визначити орієнтовні терміни зараження, а знання другої дати важливо для проведення протиепідемічних заходів за місцем роботи, навчання і т.д.
Огляд епідемічного вогнища. При огляді епідемічного вогнища оцінюють його загальний санітарно-гігієнічний стан із з'ясуванням умов, що сприяють здійсненню механізму передачі збудників даної інфекції і шляхів її поширення.
Для цієї мети проводиться обстеження житла хворого (кімнати, квартири, будинки), визначаються характер вододжерела і система видалення нечистот, характер харчування, умови приготування їжі, стан і спосіб миття столового та кухонного посуду (останнє особливо важливо при обстеженні вогнищ кишкових інфекцій). При огляді житла слід звернути увагу на наявність побутових паразитів - мух, бліх, вошей і по можливості з'ясувати виконання вимог особистої гігієни. У деяких випадках необхідно познайомитися з умовами праці хворого, а якщо це дитина, то і санітарним станом дитячого закладу, яке він відвідує.
При огляді епідемічного вогнища дані, зібрані під час опитування хворого, необхідно уточнити і доповнити відомостями від оточуючих його осіб, а також обов'язково перевірити хід виконання протиепідемічних заходів, рекомендованих лікарем, який виявив хворого, звертаючи увагу на виявлення хворих серед спілкувалися з хворим.
Ентомологичеськоє і епізоотологічне обстеження. які передбачають виявлення місць (територій) виплоду і проживання комарів - переносників малярії, комариного енцефаліту, москітів - переносників флеботомная лихоманки, аргасових кліщів - переносників кліщового поворотного тифу та ін. На підставі отриманих даних розробляються конкретні заходи боротьби зі збудниками і переносниками інфекцій. При епізоотологічне обстеження враховуються відомості про відмінку серед гризунів, про природу осередків на тій чи іншій території (в разі, якщо хворий виїжджав на ці території перед захворюванням).