Невипадкова (невероятностной) вибірка - це спосіб відбору одиниць, при якому ми не можемо заздалегідь розрахувати ймовірність попадання кожного елемента до складу вибіркової сукупності, що, зрозуміло, не дає віз-можности розрахувати, наскільки правильна (репрезентативна) вибірка. за
17 Від англ. cluster (пучок, гроно, група).
Тому перевагу зазвичай віддається ймовірнісної вибіркою, хот іноді за умовами дослідження виявляється єдино можливі провести невипадково вибірку.
Таким чином, можна заздалегідь сказати, що по змістовним крітерр ям невероятностной (вона ж цільова і цілеспрямована) вибірка не ху »ймовірнісної, а може бути, і краще. Її недоліки: неможливість вуст; ність була ступінь репрезентативності та більш висока вартість (з точки зр (ня витрат вона зазвичай перевершує імовірнісну на кілька порядків Але є і переваги - більш глибоке, якісне і всебічне рас криті предмета в порівнянні з ймовірнісної.
Відомі такі різновиди невипадковою вибірки:
1) квотна вибірка;
2) метод «снігової кулі»;
3) метод стихійного відбору;
4) метод основного масиву і ін.
Як і для імовірнісного способу відбору, основна мета невипадкова відбору полягає в отриманні сукупності, що репрезентує ізучаемо об'єкт. Однак на відміну від ймовірнісної вибірки статистичні вивс ди про все безлічі об'єктів в цьому випадку робити не зовсім правоме (але. Ці висновки можуть з більшим чи меншим ступенем вірогідності розпод (рюється лише на генеральну сукупність (яка не завжди збігається з об'єктом дослідження).
Виділяють два основних види невипадкового відбору:
* Спрямований відбір (інші назви - цілеспрямований, цільово] вибір на розсуд);
Спрямований відбір характеризується вибором одиниць по якомусь лисиць заздалегідь певним принципом. Найбільш поширеними формами спрямованого відбору вважаються: вибір типових об'єктів (методів типи 1 них представників), метод «снігової кулі» і вибір квотами.
Метод типових представників часто виявляється зручним на виспіться щаблях відбору, коли необхідно обмежитися невеликим кількість об'єктів. Відбір типових об'єктів може в достатній мірі Забезпечте репрезентативність отриманих даних тільки в тому випадку, якщо при Нят заходи щодо обґрунтування вибору об'єктів. Для цього необхідно мати допо.1 чої інформацію по ряду ознак, які можуть рассматривав ся в якості контрольних.
Метод «сніжної грудки» (snowball sampling) - різновид целенапр] ленного вибору, при якому передбачається, що відбір додаткових (наступних) респондентів проводиться після посилання на них першої; чільного відібраних. Така процедура використовується при вивченні особливі рідкісних, невипадкових сукупностей.
Цей метод зазвичай застосовується для відбору експертів і рідко встречак трудящих груп респондентів (так званих рідкісних елементів) - наприме споживачів, що володіють дуже високими доходами, або представника елітних груп. По суті, це техніка пошуку і відбору респондентів з опр<деленным сочетанием свойств в таких условиях, когда трудно очертить гр; ницы генеральной совокупности. Особенность метода состоит в том, что. исключением первого шага, выбор каждого очередного респондента сове]
Приклади інтерактивних опитувань
Стихійні вибірки формуються довільно і часто незалежно від са-мого дослідника. Прикладами стихійного відбору можуть служити опитування за допомогою засобів масової інформації, вибірка «першого зустрічного», опитування покупців в залах супермаркетів, пасажирів на зупинках і в про-суспільній транспорті і т.д. Одна з особливостей стихійної вибірки со-стоїть в тому, що ми часто не можемо заздалегідь передбачити її розмірів (як, наприклад, під час опитувань за допомогою ЗМІ - досить згадати опитування інтерактивного телебачення). Головний недолік стихійних вибірок со-стоїть в тому, що для них часто неможливо уточнити, яку генеральну со-сукупними вони представляють.
До стихійного відбору тісно примикає метод основного масиву. Метод основного масиву представляє опитування 60-70% генеральної сукупності. Процедура його вкрай проста: з жителів даного району або працівників підприємства опитується проста більшість. В результаті середні генеральної і вибіркової сукупностей зближуються, а вибіркова сукупність-ність складає переважну частину генеральної і перекриває віз
Можна зміщення. До подібного методу в минулому часто вдавалися завод ські соціологи, не досвідчені в математичних процедурах складена складної вибірки, зате мають в своєму розпорядженні матеріальними і тимчасовими р<сурсами для опросов.
Крім того, до невероятностной методам відбору відносяться також:
♦ відбір на основі принципу зручності;
♦ відбір на основі суджень.
Сенс методу відбору на основі принципу зручності полягає в тому, чт формування вибірки здійснюється найзручнішим з позицій иссл<дователя образом, например с позиций минимальных затрат времени и уст лий, с позиции доступности респондентов. Формирование выборки на ост ее суждений основано на использовании мнений квалифицированных сп<циалистов, экспертов относительно состава выборки. На основе тако1 подхода часто формируется состав фокус-группы.
Квотний метод вибірки передбачає попереднє наявність статист! чеських відомостей по ряду істотних або корелюють з ними xapai
Думка фахівця: Козеренко Катерина [ВЦИОМ]
ровать вибірку. А якщо вивчається щось Друпа і починають будувати кореляцію, то на резул тат краще не дивитися.
Випадкову вибірку люблять менше. Якщо oi дійсно випадкова, то її реалізовуючи важко і дорого. А як веде себе замовник? (
* Зустріч маркетологів в ГУ-ВШЕ // http: marketing.spb.ru/conf/hse/02/report.htm
теристик генеральної сукупності. Однак ці відомості не використовуються для визначення обсягу вибірки, так як в подальшому відбір респондентів осу-ється не випадково, а цілеспрямовано, за допомогою інтерв'юерів.
Принцип квотної вибірки, або ж принцип відбору одиниць спостереження за методом квот, сходить до уявлення про подобі об'єктів в разі про-порційно їх структурних елементів. Цей метод заснований на цільових перевірок направленому формуванні структури вибіркової сукупності. Анке-тер отримує завдання опитати декілька осіб певного віку, статі, освіти і професії. Питома вага квоти в вибороч-ної сукупності повинен відповідати її питомій вазі в генеральної сукупності.
Зазвичай квотна вибірка використовується на останніх щаблях відбору і завершує процес районування (стратифікації) і застосування ве-роятностних процедур. Соціолог розшукує респондента певної статі, статусу і віку в заданому районі і розмовляє з ним.
Наведемо приклад розрахунку вибірки за такими параметрами квоти, як стать і вік, в реальному соціологічному дослідженні. Обгрунтовуючи Репре-зентатівность вибірки при опитуванні виборців в ході виборчої кам-панії з виборів депутатів Міської думи Нижнього Новгорода, ми опи-ралісь на дані облкомстата про статево-віковою структурою населення райо-нів міста. Так, половозрастная структура населення Радянського району виглядала наступним чином (табл. 1):
Таблиця 1 Статево-вікова структура населення Радянського району
Чисельність кожної з статевовікових груп в трьох останніх стовпчика-таблиці пропорційна 18 чисельності кожної з відповідних груга в генеральної сукупності.
Приклад квотної вибірки
ється на підставі наступних критеріїв ів: характер санкцій, характер об'єкта соб ності, характер суб'єкта власності характер прав власника *.
глійское слово quota (квота) якраз і означає «пропорція».
Ступінь репрезентативності квотної вибірки підвищується прямо пропор-нальних ступеня стійкості значень тих характеристик, за якими задаються квоти, тому ознаки, які змінюють свої значення занадто швидко, тут намагаються не застосовувати. Іноді у дослідників виникає спокуса збільшити число контрольованих квотних параметрів в надії, що це підвищить ступінь достовірності отриманих результатів. Однак на прак-тику це веде до наростання систематичної помилки і ускладнює роботу інтерв'юера.
Квотна вибірка у прикладних соціологів увійшла сьогодні в моду, але не від хорошого життя. За науковими критеріями вона ніколи не вирівняється з класичної вибіркою, тобто випадкової, яка вважається еталоном. Точ-ність результатів за квотною вибіркою визначити не можна.
Правда, на практиці випадковий відбір зустрічається рідко, бо для нього обов'язково потрібен список одиниць генеральної сукупності. Якщо його немає або є, але такої якості, що для наукових цілей його краще не вико-ти, то і говорити про випадковою вибіркою можна.
Відзначимо, що в реальній практиці найчастіше застосовується многоступен-чатая вибірка, побудована із застосуванням процедури поетапного відбору об'єктів опитування. При цьому сукупність об'єктів, відібраних на перед-дущем етапі (ступені), стає вихідної для відбору на наступному. З-відповідально розрізняють одиниці відбору першого ступеня (первинні одиниці), одиниці відбору другого ступеня (вторинні одиниці) і т.д. Об'єкти найнижчій ступені, з яких ведеться безпосередній збір інфор-мації, називаються одиницями спостереження.
"Омнібусні називають комплексне маркетингове дослідження, що включає опитування споживча п-лей з цілої низки товарних позицій, на кожну з яких є свій замовник. Таким обра-зом, кілька замовників можуть« в складчину »замовити досить солідне за обсягом маркетингове дослідження, витративши ( окремо) порівняно невеликі суми. за даними Дж. Хе-Мілтона, вартість таких досліджень становить зазвичай близько 500 дол. за питання в залежності від теми і загального обсягу вибірки.
До багатоступінчатому відбору вдаються в тих випадках, коли генеральна сукупність має настільки великий обсяг, що простий випадковий або систематичний відбір елементів привів би до надмірного розпорошення вибірки по всій території. Попросту кажучи, такий метод застосовують в тих випадках, коли вивчають досить великі групи людей або великі заг-ності, скажімо регіон або місто.
У багатоступінчастої вибірці кожна одиниця відбору є гніздо одиниць нижчого рівня, тому багатоступінчастий відбір по-зволяет локалізувати вибірку в меншій кількості точок. Великий масив з-соціологів починає послідовно звужувати, проходячи безліч ступенів, до-водячи велику сукупність до такої малої величини, що її можна охва-тить одним поглядом, а якщо це територія, то обійти ногами. Місто ділиться на райони, ті - на квартали, потім виділяють виборчі дільниці, а в них відбирають домогосподарства.
оціально-демографічних характеристик. Інша проблема. Практично опитування знаходить-Maif Руках інт ервиоера. Ми даємо йому міні-
ально кількість квотіруемих параметрів,
то КаК ° Н Р АСПО Р я Д ится ними 'ми не знаємо. Година-
він вибирає симпатичних дівчат, ігнорі-
руя несимпатичних, з ентузіазмом опитуючи-ет більш освічених респондентів, пренеб-регая іншими. Відбувається зсув ви-бірки, але керівнику проекту абсолютно
Багатоступенева вибірка спочатку нагадує величезну воронку, оскільки широке горлечко (величезну сукупність респондентів або об'єктів) через ряд процедур зводять до вузької горловини, з якої соціолог в кінцевому підсумку і має справу.
Однак те, що полегшує його життя на етапі складання вибірки, силь-но ускладнює його існування на кінцевій фазі, коли він підраховує величину помилки і думає, на яку генеральну сукупність він може поширити свої висновки.
При цьому не варто забувати: чим більше ступенів в многоступенчатом відборі, тим більше помилка вибірки. У будь-якому випадку при многоступенча-те відборі помилка завжди більше, ніж при простому випадковому. І ще: на кожному ступені все одно застосовується випадковий відбір.
Така ось дивна діалектика у нас виходить: число помилок на каж-дой сходинці зростає, вони накопичуються з кожним кроком і розростися-ються до кінця дослідження до некерованих розмірів. Замість зворотної піраміди, тобто воронки, ми отримали тепер пряму піраміду (рис. 11).
Мал. 11. Парадоксальна діалектика багатоступінчастої вибірки
Фахівці про це явище говорять так: на кожному ступені процесу не-залежного вилучення вибірки супроводжує своя вибіркова помилка. Отдель-ні помилки складаються в загальну помилку багатоступінчастої вибірки. Таким чином, збільшення кількості щаблів, з одного боку, призводить до скор-щення базових точок опитування і, отже, до економії людських і матері-альних ресурсів, з іншого - до зменшення точності вибіркових оцінок 20.