1. Значення уроків по творчості зарубіжних письменників для поглиблення знань з літератури.
2. Методи і прийоми у вивченні зарубіжної літератури
3. Конспект уроку із зарубіжної літератури
1. Значення уроків по творчості зарубіжних письменників для поглиблення знань з літератури
Літературні зв'язки в контексті зв'язків культурних існували між народами, країнами і континентами спочатку. На всьому протязі літературної історії людства складалася як певне ціле, що перебуває в безперервному становленні і розвитку, "всесвітня література", яка відображає процес взаємодії, взаємовпливу і взаємообміну національних літератур. Література є чи не головним джерелом відомостей про культуру цієї країни. У зв'язку з цим необхідно підкреслити, що як розвиток загальнолюдської культури є не що інше, як взаємодія національних культур, так і розвиток світової літератури є продуктом взаємовпливу національних літератур. Праці і роботи вчених-філологів М. П. Алексєєва, М. М. Бахтіна, В. Біблера, Г. Д. Гачева, В. М. Жирмунський, М. І. Конрада, Д. С. Лихачова, К. М. Нартова, І. Г. Нєупокоєва, В. І. Топорова, Б. М. Храпченко (8,36,49,60,68,101) і ін. в області зіставно-типологічного літературознавства розкривають наявність в кожній національній літературі загального, інтернаціонального змісту, яке проявляється через конкретне національне (49. С. 519).
Звертаючись до історії літератури, яка як "предмет" не є якесь замкнуте, автономне і специфічно ціле, виявляємо металитературном фактори, що визначають саме рух літературного життя і констатували у різних європейських народів однакову закономірну послідовність літературно-громадських напрямків, зміну і боротьбу пов'язаних з ними літературно -художніх стилів, схожість яких пояснюється "подібними умовами суспільного розвитку цих народів:
ренесанс, бароко, класицизм, романтизм, критичний реалізм, натуралізм, модернізм " '.
Актуальність проблеми взаємозв'язків і взаємодії національних літератур визначається не тільки новим рівнем науки про літературу, а й еволюцією самої літератури. Точно і сучасно звучить твердження про те, що "крім приватних історій окремих народів, є ще історія людства.
Тому сама структура уроку за творчістю західного письменника повинна принципово відрізнятися від звичної схеми уроку з російської літератури. Урок слід націлювати на рі-ня тієї головного завдання, яка сформульована вище, - при-спілкування до поняття про світову літературу.
І якщо потрібно показати, що Шекспір був не єдиний у свій час, то немає потреби називати імена Сіднея, Спенсера, Неша, так-же Марло - незмірно важливіше підкреслити, що Шекспір був сучасником Сервантеса, Лопе де Веги, що він з тієї ж плеяди «титанів» (за висловом Ф. Енгельса), до якої (НЕ-скільки раніше) належали Рафаель і Леонардо да Вінчі. З реалій англійської історії беруться тільки такі, які, працюють на цю загальну концепцію епохи Відродження.
Крім того, дуже важливо при цьому підкреслити художні-ний образ епохи, своєрідність і неповторність се мистецтва. Нехай школярі добре розберуться в складному світі «Гамлета», але завдання цих уроків не в тому, щоб вони дізналися саме цей твір, а в тому, щоб через нього спіткали, що було та-де велике явище в історії світової культури, як Возрожде- ня.
Звернення до одного з мистецьких пам'яток відроджу-дення дозволяє поставити питання про один з ранніх еталон реалізму в світовій літературі. Адже структура шкільної літературної курсу така, що учні отримують більш-менш повне уявлення про критичний і соціалістичний реалізм і ніякого - про попередніх етапах, ренесансному і просвітницькому.
Звернення до Шекспіра і Гете дозволить заповнити цей про-бел в літературному освіті школярів. Учні отримають можливість переконатися в тому, що реалізм аж ніяк не починається в XIX в. (Як це стверджується ще на сторінках деяких навчальних посібників), що існували і більш ранні його різно-видности, вельми самобутні і мають самостійне зна-ня.
Істотно важливо при цьому донести до свідомості учнів, що це був особливий тип реалізму, багато в чому схожий і; 1 реалізм XIX ст. і що (на відміну від розвитку техніки) після-дмуть досягнення в мистецтві аж ніяк не скасовують предше-ствующих.
«Мало виправдано, - писав М. Б. Храпчсіко, - представ-ляется прагнення деяких дослідників оцінювати більш ранні етапи реалістичного мистецтва лише як переддень підготовку до наступних періодів його зростання, чимось нижчу в порівнянні з тим, що виникає пізніше. В цьому випадку Сервантес, наприклад, виявиться нижче Філдінга і Теккерея, а Гете -художник менш значним, ніж Флобер або Золя »[3,36].
На правильно побудованих уроках із зарубіжної літератури школяр зможе отримати достатньо яскраве уявлення про етапи розвитку реалізму і інших напрямів у світовій літературі.
На прикладі Байрона можна переконливо розкрити велич ро-мантизм. До кінця своєї творчості Байрон залишався поетом-романтиком - окремі реалістичні елементи в останніх його творах (наприклад, в «Дон Жуана») не означали його переходу до реалізму. Європейська слава Байрона пов'язана з ро-мантизм як мистецтвом бурхливого протесту в ім'я свободи. По-цьому його герої хвилювали, будили думку, не залишаючи одно-задушливими ні поборників, ні супротивників звільнення людини і людства. Значення поезії Байрона підтверджувало необ-чайну емоційну силу романтичних образів, які-со-здавались великим талантом.
Байрон - не просто представник англійського романтизму - він втілює весь «романтизм як такої, в повному своєму і розгорнутому вигляді» [3,98], за висловом Н. Я. Борковського. Ось чому включення Байрона в шкільну програму не тільки дає мож-ливість долучити учнів до творчості одного з великих поетів Заходу, але і багато дає для з'ясування особливостей самого романтичного методу.
Це стосується перш за все драматургії. У програмі з російської літератури трагедія як жанр представлена «Борисом Годуновим» Пушкіна, але цей твір текстуально НЕ изу-чає, «Гроза» Островського не є в повній мірі трагедією. Саме розділ зарубіжної літератури пропонує жанр трагедії а її найбільш класичній формі ( «Гамлет»). Інший тип-просвітницької трагедії - Гете дасть в «Фаусті». Комедія в програмі з російської літератури представлена багатьма і різні-ми зразками. І все ж «Міщанин у дворянстві» - інший тип комедії, яка виникла саме на грунті французького класицизму.
Поняття про «вічних образах» також майже неможливо рас крити на матеріалі російської літератури. У всякому разі в російській літературі це не будуть головні для письменника вироб-ведення ( «Кам'яний гість» Пушкіна, «Гамлет Щигровского повіту» Тургенєва).
Зарубіжний розділ програми веде нас до витоків «вічних образів» - Гамлету, Фаусту, а якщо згадати пройдене в VI класі, то й до Дон Кіхоту.
Таким чином, деякі години, відведені на вивчення іно-дивних класиків і сучасних зарубіжних письменників, переді-ють великі можливості для розширення теоретичного кругозору школярів, допомагають підняти рівень осмислення літератури як мистецтва і, безсумнівно, створять основу для більш глибокого розуміння рідної літератури , яка є со-ставной частиною світового літературного процесу.
Читати далі: Методи і прийоми у вивченні зарубіжної літератури
Інформація про роботу «Методи і прийоми у вивченні зарубіжної літератури»