Визначення обсягу і гостроти слухового сприйняття
Стомлений матеріалом є чисті тони різної висоти, що видаються набором камертонів. До кожного набору додається таблиця з цифрами, що характеризують норму звучання кожного камертона.
Досліджуються: обсяг слухового сприйняття (визначення наявності сприйняття звуків даної висоти) і гострота слуху (визначення тривалості сприйняття звучного камертона при повітряної і кісткової провідності в порівнянні з нормою). Для дослідження повітряної провідності бранши (гілки) звучного камертона підносять до зовнішнього слухового проходу; при дослідженні кісткової провідності притискають ніжку звучного камертона до соскоподібного відростка або тімені.
Дослідження дозволяє визначити характер ураження слуху. При порушенні звуковоспринимающего апарату спостерігається: вкорочення кісткової провідності в порівнянні з нормою; більш тривалий сприйняття тону при повітряному проведенні в порівнянні з кістковим. При порушенні звукопровідногоапарату спостерігається: подовження кісткової провідності при порівнянні з нормою; однакова тривалість сприйняття при кісткової і повітряної провідності.
Дослідження слуху методом тональної аудіометрії
Умови проведення та методика дослідження
Параметри фіксації результатів і їх інтерпретація
Визначення середньої сте-пені втрати слуху і ха-рактер нару-шення слуху
Звуки різної частоти і інтенсивно-сти
Кожне вухо досліджується окремо. Випробуваний не повинен бачити панель аудіометру. Досліджується кісткове і повітряне звукопроведеніе.
Обстеження починається зі знайомства дитини зі звучанням звуку даної частоти: подається тон і дається можливість його почути. Змінюючи висоту (частоту) звуку і його силу, встановлюють порогову інтенсивність, тобто мінімальну інтенсивність, при якій звук даної частоти стає ледь чутним. Оскільки шкала аудіометру отградуирована в дБ по відношенню до нормального слуху, результати, отримані в процесі обстеження, свиде-ність про втрату слуху в дБ для звуку даної висоти.
На спеціальній аудіометричного сітці по гори-зонталі відкладаються значення звукових годину-той, а по вертикалі - втрата слуху в дБ. Отримано-ва крива (аудиограмма) дозволяє визначити ступінь і характер порушення слуху. Середній ступінь втрати слуху визначається за формулою:
Характер порушення слуху визначається по підлозі-ченним кривим: при порушенні звукопровідногоапарату (когнітивної приглухуватості) відзначається невелика втрата слуху (40-50 дБ), висхідний тип кривої повітряної провідності (краще сприйняття високих) і нормальна кісткова провідність. При ураженні звуковоспринимающего апарату (нейро-сенсорної приглухуватості) спостерігаються втрата слуху в 70-80 дБ, спадна аудіометричного крива, значне зниження кісткової провідності, обрив кривої (відсутність сприйняття високих тонів). Для змішаної приглухуватості характерно порушення слуху в 55-65 дБ, горизонтальний тип кривої, більш виражене зниження слуху при повітряному звукопроведенні.
Дослідження умовної рухової реакції при слуховому сприйнятті
мовних стимулів у глухих школярів
1) виявлення воз-можности дитин-ка в сприйнятті на слух відмінності-ного по фонет-зації складу і ритмічній структурі мовленнєво-го матеріалу в умовах ограни-ченного вибору;
2) співвіднесення отриманих дан-ні з результату-ми тональної ау-діометріі.
Розроблені Є.П. Кузьмовича-вої списки слів, противопостав-лені спочатку з тимчасової і частотно-ампли-тудно характе-ристики, а потім слова з одинако-вої складової структурою, але різних місцем ударного складу:
1 група: м'яч, риба, папір;
2 група: тато, риба, корзина;
3 група: само-років, собака, ба-Бушка.
Обстежуються обидва вуха, спочатку - краще чує. Перед перевіркою вчитель повинен переконатися в тому, що слова знайомі дитині (пропонується назвати картинки, співвіднести табличку з картинкою і т.д.)
Виділяється кілька етапів:
1 етап - слухо-зорове сприйняття слів. Учи-тель 2-3 рази вимовляє кожне слово голосом розмовної гучності і співвідносить з відпо-ють картинкою (іграшкою, предметом). Дитина діє по наслідуванню.
2 етап - слухо-зорове розрізнення слів. Учи-тель вимовляє слова в довільному порядку (до трьох разів), учень вказує на відповідними-ющую картинку.
3 етап - розрізнення слів на слух. Слова пред'яв-ляють в довільному порядку, дитина укази-кість на відповідну картинку (повторює слово).
Якщо дитина правильно розрізняє слова 1-ї групи (не менше 60 правильних відповідей), пропонуються слів 2-ї групи, потім - 3-й. У разі впевненого виконання завдання на слух пропонуються слова з усіх трьох груп.
● наявність дифференциро-ванного сприйняття мовного матеріалу (розрізняє / не розрізняє);
● відстань від вушної ра-Ковіна, на якому дитина розрізняє матеріал.
Діти 1 групи глухоти (за класифікацією Л.В. Неймана) не можуть навіть в розрізненні 1-ї групи слів; діти II групи глухоти разли-ють 1-ї групи слів, але за-трудняются в розрізненні 2-й; діти III групи глухоти раз-розрізняють 1-ю та 2-ю групи слів, але не можуть при розрізненні 3-й; діти IV групи глухоти розрізняють всі три групи слів. Якщо об'єднати три групи слів і додати до них нові слова, і дитина розрізняє їх, то це слабочуючих дитина.
Дослідження слуху методом мовної аудіометрії
Спеціально відібрані фонетично збалансує-ванні сло-ва.
Дитина сприймає на слух записані на магнітофонного стрічці слова і повторює їх. Визначається мінімальний рівень інтенсивності, при якому дитина розрізняє слова. При повному клінічному обстеженні визначають 5 порогів:
поріг початкової чутності мови, який характеризується появою ледь чутного невизначеного звуку. У нормально чує людини цей поріг на рівні 5-10 дБ.
поріг 20% розбірливості мови. У нормі на рівні 25-30 дБ.
поріг 50% розбірливості (загальний або мінімальний поріг). У нормі - 30-35 дБ.
Поріг 80% розбірливості. У нормі - 35-40 дБ.
Поріг 100% розбірливості. У нормі - 45-50 дБ.
У більшості випадків обмежуються визначенням 1,3 і 4 порогів. У практиці для визначення стану мовного слуху іноді можна обмежитися дослідженням одного порога - 50% розбірливості.
Результати фіксуються на мовної аудіограмі: по горизонталі відкладаючи-ються рівні інтенсивності в дБ, а по вертикалі - відсоток розбірливості.
При порушенні звукопроводящего аппа-рата крива розбірливості практично паралельна нормальної кривої, при цьому пороги розбірливості перевищують нормальні не більше ніж на 40-50 дБ. При ураженні звуковоспринимающего апарату крива розбірливості не пара-лельно нормальної, тому що збільшення раз-борчівості мови при наростанні її ін-інтенсивності відбувається в таких випадках нерівномірно. Рівень 100% розбірливий-вості не досягається навіть при максі-мальном посилення звуку; більш того, при досягненні певного рівня раз-борчівості (60-70%) подальше нара-стание інтенсивності призводить до спаду аудіометричного кривої, тобто до погіршиться-нию розбірливості мови.
У глухих дітей поріг 100% -й розбірливості не досягається.