Метамовою називається мову "другого порядку", по відно-шенням до якого природний людський мову розглядають-ється як "мова-об'єкт", тобто предмет лінгвістики. Мотузки лінгвістики та інших гуманітарних наук побудований на вербальної основі так само, як і природна мова, тому його реалізація в комунікації розглядається іног-да як лінгвістичний підрівень. Мотузки математики та логіки є формалізований мову, в який входять не тільки вербальні одиниці, але також символи, індекси, цифри, формули і т.п. Метамови різних наук розрізняються по номенклатурі термінів, їх змістом і трактуванні як наукових понять. Без знання цих особливостей наукове спілкування неможливо. 114
Особливий інтерес в плані соціокоммунікаціі представляють професіоналізми, що входять в метамова як особливий пласт слів, що мають спеціалізовані значення. Їх отлічітель-ної рисою є експресивність, наприклад, "недобуд", "утруска", "газик" і т.п.
У комунікативної функції метамова актуалізується, так само як і природна мова, в висловлюваннях і дискурсі, які за тими ж критеріями розглядаються в якості комунікативних одиниць Металингвистический рівня. І все ж в метаязиковой комунікації виявляються деякі особливості:
- обмежена варіативність в порівнянні з природний-ним мовою; прагнення до однозначної інтерпретації терми-ну;
- домінування інформаційної функції, в завдання якої входить адекватна передача інформації;
- стереотипність мовних актів, в яких реалізується общенаучная і термінологічна лексика;
- більш послідовне дотримання мовного етикету, прийнятого в науковій сфері комунікації.
Композиція наукового дискурсу (введення, виклад основ-них тез, послідовність аргументації, висновок) визначається його типологією - розповідний, описувач-ний, пояснювальний, аргументативний і ін. 116
У зв'язку з соціологічним аспектом вивчення метаязиковой систем необхідно відзначити тенденцію до змішання їх фун-кціональних стилів. Цим стурбовані самі термінологи. Вони вважають, що намітився перехід наукового викладу від стилю «класицизму» до стилю "бароко". "Якщо для класицизму характерні чітке членування наукових жанрів (науковий, науч-но-популярний), строгість правил оформлення результатів, нейтральність способів опису, прагнення до універс-ності значень термінів, до їх незалежності від контексту;
Питання для самоконтролю
1. Яка природа лінгвістичного рівня комунікації?
2. Як розуміється "мовної акт" і які його основні параметри?
3. Які ознаки лежать в основі типології мовних актів?
4. Чим відрізняється пропозиція від висловлювання?
5. Які основні характеристики висловлювання як когось мунікатівной одиниці?
6. Що таке "дискурс"? Його характерні властивості?
7. Які існують підходи до моделювання дискурсу?
8. У чому переваги "моделі ситуації" і "ситуаційного типу" для соціокоммунікаціі?
9. Як розуміються параметри соціосеміотіческой моделі дискурсу?
10. У чому суть висловлювання і дискурсу як соціологічес-ких домінант комунікації?
11. Що таке метамова? У чому його призначення?
12. Яке місце займають терміни в метамови?
14. У чому полягають особливості метамовна рівня комунікації?
15. Як розуміються параметри наукового дискурсу?
17. Яким наук належать такі визначення слова: "словесний знак", "основна одиниця мови", "квант статистичної інформації в тексті", "могутній діяч думки і життя"?
Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. (Висловлювання як одиниця мовного спілкування). М. 1 979.
Безменова Н.А. Герасимов В.І. Деякі проблеми теорії мовно-вих актів. Мовна діяльність в аспекті лінгвістичної праг-матики. - М. 1984.
Дейк ван Т.А. Мова. Пізнання. Комунікація. Пер. з англ. - М. Изд. Прогрес, 1989.
Колшанскій Г.В. Текст як одиниця комунікації. - М. Изд-во Моск. ун-ту, 1978.
ЛейчікВ.М. Особливості термінології суспільних наук і сфери її використання // Мова і стиль наукового викладу. - М. 1983.
ГакВ.Г. Висловлення і ситуація // Проблеми структурної лин-гвістікі. - М. 1972.
Гвишиани Н.Б. Мова наукового спілкування. Питання методології. - М. Вища школа, 1986.
Девкин В.Д. Прагматика слова // Прагматика слова, міжвузівський збірник наукових праць. - М. МГПИ ім В.І. Леніна, 1985.
Карасик В.І. Статус особи в значенні слова. Волгоград, держ. пед. інститут ім. А.С. Серафимовича. - Волгоград. 1989.
Нове в зарубіжній лінгвістиці. Вип. XVII. Теорія мовних актів. - М. тисячі дев'ятсот вісімдесят шість.
Сорокін Ю.О. Тарасов Н.Ф. Шахнаровін А.М. Теоретичні та прикладні проблеми мовного спілкування. - М. 1979.
Halliday M.A.K. Language as Social Semiotic. The Social Interpretation of Language and Meaning. London: Edward Arnold, 1978. 119
Глава VI. паралингвистическими РІВЕНЬ
Основою даного рівня є невербальні засоби комунікації - жести, міміка, рухи тіла, а також свій-ства голосу, тон, паузи, які прийнято називати паралін-гвістіческімі засобами комунікації, на відміну від лин-гвістіческіх - словесних знаків.