У більшості випадків ми самі собі замовляємо хвороби. Коли накопичується втома, коли до смерті набридає рутина будинку або на роботі, то раптово з'являється хвороба як спосіб піти від мучить реальності, відлежатися, відновити сили. Так ось Вам, мабуть, хвороба була сильно потрібна саме, щоб відпочити і побути в спокої. Тому те, що Ви знаходите в цьому плюси, це цілком нормально. А то, що Ви самі в собі в цьому зізнаєтеся, це ще і похвально.
spring9483 74 [140K]
Ой, Ви теж прям в точку потрапили! Мене взагалі не хотіли в лікарню класти, можна було умовами поліклініки обійтися. Але в самий останній момент мені відмовилися проводити маніпуляції в поліклініці і поклали в лікарню! А тепер ще й виписувати не хочуть! Я спочатку підсвідомо в лікарню хотіла, а тепер тим більше радію! - 4 роки тому
Я в цьому році вдруге в житті потрапив до лікарні, перший раз в школі ще вчився, гланди видалили і ось -аппендіціт по швидкої. Лежав тиждень, все. як і у Вас - чисто, годують нормально, іржали цілими днями (думали шви розійдуться))), але хотілося додому. А лежав хлопчик-студент, йому так подобалося, що доктор його пугал- не будеш слухатися, випишу! У того сльози відразу на очах. У нього мама працювала в лікарні і два тижні він відлежав з апендицитом.
Я теж колись любила лежати в лікарні, коли була підлітком. Хіба не казка, в школу ходити не треба, тобі різну смакоту купують, спи, їж і немає турбот. Я навіть 1 раз пішла до педіатра скаржитися на шлунок, щоб мене поклали в лікарню, тому що у мене подружка туди лягла. Довелося звичайно ковтати цей шланг, але у мене до слова і хронічні проблеми зі шлунком є. Так що виходить я теж ненормальна. Все змінилося, коли я почала лежати в лікарні з дитиною. Це ад. Ось і зараз ми в лікарні, дитині рік і 5 місяців, вже 3 рази за його життя лежимо. Діватися нікуди, але тут з ним нестерпно.
Відразу можу сказати, що палата, безумовно, була одно- або двомісне. У нас якщо потрапляєш в лікарню, там на жалюгідному просторі палати туляться впритул по 6 ліжок. Як почнуть вночі ці бабки-сусідки сякатися-плюватися-кашляти-хропіти-стогнати-скаржитися, так готовий під кущем в саду переночувати, ніж там. Годівля. що з дому привезуть, інакше доведеться сьорбати суп: водичка, картоплина і кілька крупинок перловки. Помитися ніде, гарячої води немає. Так що, якщо в лікарні затишні, комфортні умови, то чому б не розслабитися. А якщо як у нас - тоді точно в бажанні залишатися там довше проглядає щось ненормальне)).
Нормальне явища. У дитинстві я прекрасно пам'ятаю, що дуже любила лежати в лікарні. І лежала майже щороку через свого хворого шлунка. Нові знайомства і спілкування, в школу не треба ходити і робити уроки. Так ще й батьки регулярно приїжджали з мішками солодощів)). Правда, зараз вже будучи дорослою не люблю лежати в лікарні, так як в дитинстві стільки раз в цих лікарнях лежала, що вже нудно. І навіть днем після уколів їхала швидше додому, але ввечері знову доводилося приїжджати і ночувати, так як уколи починали робити в 7 ранку.
Свого часу, теж лежачи в лікарні з апендицитом, я навіть спасибі доктору сказала за те, що так відпочила там! Справді, лікарня нагадала мені знаходження на курорті, де все за тебе роблять, мало не з ложечки годують, а ти прохолоджуватися. Здорово! І ми теж ржаааалі, та так, що навіть виписавшись, я ще не раз потім до них приходила, -по всім нашим "ржальним" палатам. Весело було! Так що нічого дивного у вашій радості немає, -ви не самотні !!)