2. Розподільчий характер цих відносин.
3. Місце виникнення - друга стадія відтворювального процесу.
Гроші первинні - фінанси вторинні.
На підприємстві фінанси використовуються з наступних економічних відносин:
1. відносини між підприємством та іншими підприємствами, в ході виконуваної фінансово-господарської діяльності. До фінансових відносин не належать відносини купівлі-продажу, обміну і т.п. а відноситься тільки застосування фінансових санкцій за невиконання або неякісне виконання;
2. між підприємствами і підрозділами, що входять до його складу. Ці відносини залежать від структури підприємства і фінансових відносин, що виникають тільки між підрозділами, що мають самостійні баланси і рахунки. Ці відносини можуть бути поповнені формуванням статутних фондів, перерозподілом оборотних коштів, перерозподілом прибутку, сплатою податків між підприємствами;
3. між підприємствами і працівниками з приводу виплати грошових коштів, головним чином з прибутку, і частини, що потрапляє під державне регулювання;
4. між підприємством і державним бюджетом з приводу сплати податків і з приводу отримання пільг, цільового фінансування, державних кредитів в різних формах і т.д .;
5. між підприємством і комерційними банками з приводу одержання і повернення кредитів;
6. між підприємствами та інвестиційними інститутами з приводу формування вільних грошових ресурсів і їх використання (інвестиційні фонди, пенсійні фонди і т.д.);
7. між підприємством і вищестоящими органами (холдинги, концерни) з приводу переливу капіталу [26,130].
Фінанси на підприємстві виконують такі функції:
1. формування - функція забезпечує грошовими ресурсами, кругообіг коштів на підприємстві, тобто функція формування грошових фондів. Завдання полягає в тому, щоб сформувати так грошові потоки на підприємстві, щоб всі фінансові потоки працювали і працювали ефективно. Основні показники - планові;
2. використання - функція використання грошових коштів і фондів;
3. контрольна функція - на самих підприємствах, між підприємствами, якщо існує порушення закону - на рівні бюджету, або держави.
1.2. Матеріальна основа фінансових відносин
Матеріальною основою фінансових відносин є фінансові ресурси. Фінансові ресурси - це сукупність доходів і надходжень, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання.
Фінансові ресурси призначені для:
- виконання фінансових зобов'язань;
- покриття витрат по розширеному відтворенню;
- матеріального заохочення працівників.
Головним матеріальним джерел грошових фондів виступає національний дохід країни - новостворена вартість. Він розподіляється на вартість необхідного і додаткового продукту. Необхідний продукт і частина додаткового - це фонд відтворення робочої сили. Решта - це фонд накопичення. У господарюючих суб'єктів основними грошовими фондами є фонд накопичення, фонд споживання і фонд фінансових резервів [5,113].
Фінансові ресурси складаються з трьох джерел:
1) кошти, що акумулюються в державній бюджетній системі;
2) кошти позабюджетних фондів;
3) ресурси, одержувані самими підприємствами (прибуток, амортизація).
Виходячи з цього фінанси можуть бути централізованими (державними) і децентралізованими (ресурси господарюючих суб'єктів).
Децентралізовані ресурси класифікуються на:
- власні та залучені (прибуток, амортизація, грошові кошти в обороті, виручка від продажу майна, прибуток від виконання робіт і послуг, всі види кредиторської заборгованості);
- позикові (довгострокові і короткострокові кредити банків, кошти різних фінансових структур;
- ресурси, одержувані в порядку перерозподілу (страхові відшкодування, субсидії держави, субвенції).
Глава 2. Фінанси підприємств як основа фінансової системи
2.1. Поняття фінансових ресурсів підприємства
В економічній літературі і в нашій практиці широко використовується термін "фінансові ресурси", в який вклади-ють різні значення - від величини грошових коштів на рахунках в банку та інших рахунках до інших показників балансу підприємства [29,89].
Поняття "фінансові ресурси" в нашій практиці було введено вперше при складанні першого п'ятирічного плану країни, до складу якого входив баланс фінансових ресурсів.
При широкому використанні в економічній науці і на практиці терміна "фінансові ресурси" його тлумачення різному. У Фінансово-кредитному словнику фінансові ресурси рас-розглядаються як грошові кошти, що знаходяться в распоря-жении держави, підприємств, господарських організацій та установ, які використовуються для покриття витрат і утворення різних фондів і резервів [15,156].
1. Грошові накопичення народного господарства.
3. Засоби підприємств, звернені на покриття собст-ських витрат у фінансовому плані.
4. Доходи бюджету від колгоспів, споживчої коопера-ції і громадських організацій.
5. Державні податки з населення.
6. Доходи від зовнішньої торгівлі.
7. Надходження за державними внутрішніми позиками та грошово-речовим лотерей.
8. Надходження сум в погашення кредитів, раніше переді-ставлених закордонних країнах, і відсотків по ним.
9. Кредити, отримані від зарубіжних країн.
При такому тлумаченні фінансових ресурсів зникає разли-чие між грошима і фінансами, що суперечить самій сутності фінансів.
По-іншому трактується поняття фінансових ресурсів в монографіях і навчальній літературі. У нарисах теорії радянських фінансів фінансові ресурси визначені як виражена в грошах частина національного доходу, яка може бути викорис-поклику державою (безпосередньо або через підприємства) на цілі розширеного відтворення і на общегосударст-ються витрати. При надзвичайних обставинах в якості фінансових ресурсів можуть виступати оборотні кошти як частина створеного в минулому національного надбання [6,31]. Дане визначення виключає зі складу фінансових ресурсів амортизацію і в той же час вважає за можливе використовувати в якості фінансових ресурсів оборотні кошти підприємства.
У підручнику "Фінанси" визначення поняття "фінансові ресурси" дано лише на рівні суб'єкта господарювання, тобто підприємства. При цьому під фінансовими ресурсами розумі-ються грошові доходи і надходження, що знаходяться в распоря-жении суб'єкта господарювання і призначені для виконан-ня фінансових зобов'язань, здійснення витрат по роз-ренному відтворенню і економічному стимулюванню [29,115].