... Сильний розум впадає в помилки більш гру-бие, ніж помилки якийсь недотепи.
Н. К. Михайлівський
Марксистська парадигма соціології, родоначальниками якої яви-лись К. Маркс (1818-1883) і Ф. Енегельс (1820-1895), формується в другій половині XIX століття. Перша їхня зустріч відбулася в 1842 і в після-дме перетворилася в творча співдружність, результатом якого яви-лось незбиране вчення - марксизм 2. Воно виступило тотальним запереченням пануючого в Західній Європі і Північній Америці громадського порядку і альтернативою позитивістської моделі розвитку соціології.
Пов'язано це було з двома головними факторами.
По-перше, у розглянутий період, поряд з апологетикою капита-лизма і властивих йому суспільних відносин, розвивається системат-чна їх критика. Буржуазний (індустріальний) уклад, який рисо-вався як майбутнє попередниками буржуазно-демократичних рево-Люций, ставши справжнім, викликав розчарування в його можливостях. дей
1 На жаль, правота даного передбачення отримала підтвердження історія-ного процесом, визвашім до життя гримаси комунізму від сталінізму (СРСР) до пів-потовщіни (Камбоджа).
- Об'єднання зусиллі основоположників марксизму привело до спільного вироблення низки найбільших творів: «Святе сімейство» (1845), «Німецька ідеологія» (1846), «Маніфест комуністичної партії» (1848). У цих произве-дениях формуються основи їх світогляду, обгрунтовуються ідеї коммуніз-ма, матеріалістичного розуміння розвитку суспільства, неминучість соціал-стической революції і завоювання пролетаріатом політичної влади. Збігаючись ющіе погляди склали філософсько-екопоміческіе і політичні концепції, які отримали в подальшому більш глибоку і систематичну теоретико-методологічну опрацювання. Останньою спільної работоі стали 2 і 3 томи головного твору К. Маркса - «Капіталу» (I том вийшов в 1867 р), підго-лення до видання Ф. Енгельс після смерті його соратника.
ствітелиюсть періоду первісного нагромадження капіталу, по висловлю-ням Маркса, «виливає кров і бруд з усіх своїх пір, з голови до п'ят» (19, 23, 770).
Процес концентрації капіталу супроводжувався загостренням конфлік-тів між національними державами, поширенням колоніаль-них захоплень і переділом світу. Прискорення темпів зростання матеріального виробництва і продуктивності праці зумовлювало експлуатаційними ву організацію виробництва, загострення боротьби нових класів (бур-жуазіі і пролетаріату) і набуття нею політичного характеру. Капіта-лістіческіх реальність перевищила яке уявлення і демонстрірова-ла неминучість економічних криз. Їх спазми супроводжувалися умень-ням доходів і відставанням споживання широких народних мас (НЕ-імущих) від виробництва.
1 Сцієнтизм виступає як вираз всемогутності знання, критично вос-приймає значимість ціннісних форм освоєння дійсності (філо-софії, моралі, мистецтва і т. П.).
Зокрема, цей напрямок соціологічного психологізму, спиратися-щегося на нову екзистенційно-феноменологічну лінію филосо-фії. У ньому пошук нових ненасильницьких механізмів управління та контро-ля міжособистісних відносин йшов в рамках капіталістичної органі-зації суспільного життя, що могло надавати належне протидія можливим кризовим ситуаціям. Крім того, ці механізми повинні були запобігти настанню диктатури і тоталітаризму будь-фор-ми (буржуазної або пролетарської), зберігаючи «золоту ліберальну се-Редіна» індустріальної версії прогресу.
Разом з тим, наростаюча криза капіталістичного прогресу іні-цііровал пошуки шляхів насильницької (примусової) реорганізації світу і руйнування існуючого статус-кво відповідно до ідей соціалізму і комунізму. Розробка даної парадигми стала суттю мар-ксістского напрямки соціології. Воно виникає в Німеччині, яка була економічно і політично більш відсталою країною порівняно з індустріально розвиненими Англією, Францією і США. У 40-50-х роках вона була напередодні буржуазної революції. Наявність пролетаріату, конституюється в клас до революції, обумовлювало можливість, на думку революційних демократів, перетворення німецької революції в безпосередній пролог революції соціалістичної - пролетар-ської. Остання повинна була привести до зміни капіталістичного ладу новим соціалістичним суспільством в рамках індустріального (промислового-ленного) розвитку, що володів, в ідеалі, необмеженими можливо-стями реалізації загальної рівності, права на благополуччя і щастя всіх людей.
Маркс і Енгельс починають свою теоретико-практичну діяльність як представники німецького буржуазного радикалізму і младогегельян-