Кішка годує цуценят
Кинув хлопчик у дитбудинку,
Трьох закатованих щенят.
Ситуація знайома,
Все тут кинути норовлять.
На ганку він їх залишив,
І гайда через паркан.
Може, хто його змусив?
Або був якийсь спір?
Але тепер все по-іншому,
Чи не кошенята, а цуценята.
Мама-кішка з будь-якого,
Чи не захоче їх врятувати.
Діти все переживають,
Чи варто їм кішку кликати.
Все врятувати цуценят бажають,
Тільки, що від кішки чекати?
Там з кошенятами зрозуміло,
Чи не її, але все ж рідня.
Тут історія не виразна,
Плутана, як тину.
Тут щенята стали плакати,
Значить потрібно кішку кликати.
Або десь терміново ховати,
І чергових призначати.
Хто годувати щенят вміє?
Чим їх тільки тут годувати?
Хто ночами їх зігріє?
Якщо стануть сильно вити?
Раптом звідкись з підвалу,
Мама-кішка до них біжить.
Їх обнюхала спочатку,
Облизала і мурчит.
За вікном стояли діти,
Немов тіні не дихаючи.
- Забери ти їх у смерті,
Мама-кішка їм потрібна.
Раптом при всіх трапилося диво,
Материнства і любові.
Мама-кішка погано ль зле,
Підняла цуценя з землі.
Заплетена, потягла,
Нових маленьких дітей.
Видно вигодувати вирішила,
Мама-кішка синів.
Кішка годує цуценят
Сергій Анатолійович Плотніков